Науково-практичний коментар:

Загальна характеристика

Стаття 10 Уніфікованого закону регулює питання так званих "бланкових" або "незаповнених" векселів - цінних паперів, які на момент видачі містять не всі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 1 ЄВЗ. Ця стаття встановлює правовий режим для випадків, коли після видачі такого незаповненого векселя він заповнюється з порушенням домовленостей між особою, яка його видала, та першим отримувачем.

Причини незастосування статті 10 в Україні

Це означає, що в правовій системі України інститут бланкових (незаповнених) векселів фактично заборонений. Ця заборона є свідомим вибором українського законодавця, спрямованим на запобігання можливим зловживанням з бланковими векселями та захист учасників вексельних відносин. Причини такого рішення:

• Принцип "товарності" векселя: Згідно зі статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", вексель може бути виданий лише для оформлення існуючого грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Це передбачає, що на момент видачі всі істотні умови векселя мають бути визначені, включаючи суму, яка відповідає розміру боргу.
• Запобігання зловживанням: Практика показала, що бланкові векселі часто використовуються для фіктивних операцій, шахрайства, ухилення від оподаткування та інших незаконних дій.
• Забезпечення визначеності вексельних зобов'язань: Незастосування статті 10 гарантує, що всі вексельні зобов'язання є чітко визначеними на момент видачі векселя, що підвищує надійність векселя як боргового інструменту.
• Особливості документарної форми: В Україні векселі складаються на спеціальних бланках з відповідним ступенем захисту (стаття 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні"), які передбачають заповнення всіх реквізитів, що також суперечить концепції бланкового векселя.

Юридичні наслідки незастосування статті 10 в Україні

Незастосування статті 10 ЄВЗ в Україні має наступні правові наслідки:

• Недійсність бланкових векселів: Вексель, який на момент видачі не містить усіх обов'язкових реквізитів, передбачених статтею 1 ЄВЗ, в Україні не має юридичної сили як вексельний документ.
• Відсутність захисту добросовісного набувача: Особа, яка отримала вексель, що був незаповнений на момент видачі і заповнений пізніше (навіть якщо ця особа є добросовісним набувачем), не може посилатися на вексельне законодавство для захисту своїх прав.
• Неможливість заповнення після видачі: Вексель повинен містити всі обов'язкові реквізити на момент видачі; подальше заповнення не перетворює документ на дійсний вексель.
• Правова кваліфікація відносин: Відносини, оформлені документом, який не відповідає вимогам вексельного законодавства, можуть кваліфікуватися як звичайні цивільно-правові відносини (наприклад, як позика або розписка), але не як вексельні.

Практичні аспекти

Незастосування статті 10 ЄВЗ в Україні має важливе практичне значення:

Для видавців векселів:

• Всі обов'язкові реквізити векселя повинні бути заповнені на момент його видачі.
• Необхідно переконатися, що сума векселя відповідає реальному грошовому боргу за поставлені товари/послуги.
• Неприпустимо видавати підписані, але не заповнені бланки векселів.

Для отримувачів векселів:

• При отриманні векселя необхідно перевірити наявність усіх обов'язкових реквізитів.
• Не слід приймати векселі з незаповненими полями (сума, дата платежу тощо).
• Якщо вексель не містить усіх обов'язкових реквізитів, він не має сили вексельного документа, і права за ним не можуть бути захищені в порядку, передбаченому вексельним законодавством.

Для банків та інших фінансових установ:

• При проведенні операцій з векселями необхідно перевіряти наявність усіх обов'язкових реквізитів.
• Не можна приймати як забезпечення або дисконтувати векселі, які мають ознаки бланкових (незаповнених) векселів.
• При виявленні векселів, які, ймовірно, були заповнені після видачі, слід відмовлятися від проведення операцій з ними.

Порівняння з міжнародною практикою

У багатьох інших країнах, які приєдналися до Женевської вексельної конвенції, стаття 10 ЄВЗ застосовується, і бланкові векселі визнаються дійсними. Це створює певну колізію при міжнародних розрахунках:

• Вексель, виданий в Україні як бланковий, не має юридичної сили як вексельний документ навіть після його належного заповнення.
• Вексель, виданий в іншій країні як бланковий і введений в обіг в Україні, також не визнається дійсним вексельним документом в Україні.
• Український суб'єкт господарювання, який отримав бланковий вексель в іншій країні, де такі векселі визнаються, може зіткнутися з проблемами при спробі захистити свої права в українських судах.

Судова практика

Українські суди послідовно дотримуються позиції щодо недійсності бланкових векселів. Суди зазвичай визнають недійсними векселі, щодо яких є докази, що вони були заповнені після видачі або не містили всіх обов'язкових реквізитів на момент видачі.

Висновок

Незастосування статті 10 Уніфікованого закону в Україні є важливою особливістю національного вексельного законодавства. Ця особливість спрямована на забезпечення юридичної визначеності, запобігання зловживанням та підвищення довіри до векселя як платіжного інструменту.

Для учасників вексельних відносин це означає необхідність дотримуватися підвищених стандартів обережності при видачі та прийнятті векселів, переконуючись, що всі обов'язкові реквізити належним чином заповнені на момент видачі. Невиконання цієї вимоги призводить до юридичної недійсності векселя як такого, із усіма правовими наслідками, що з цього випливають.

Враховуючи те, що в Україні вексель може використовуватися лише для оформлення існуючого боргу за фактично поставлені товари/послуги, заборона бланкових векселів є логічним продовженням принципу "товарності" векселя і важливим елементом системи запобігання фіктивним фінансовим операціям.