Науково-практичний коментар:

Загальна характеристика

Стаття 9 Уніфікованого закону встановлює фундаментальний принцип відповідальності трасанта (векселедавця) переказного векселя. Ця норма визначає обсяг відповідальності трасанта та межі його свободи у модифікації цієї відповідальності. Стаття має важливе практичне значення, оскільки встановлює мінімальні гарантії для векселедержателя щодо оплати векселя.

Юридичний аналіз

1. Відповідальність трасанта за акцепт і платіж

Перший абзац статті 9 встановлює, що трасант (особа, яка видає переказний вексель) відповідає як за акцепт векселя трасатом, так і за платіж за векселем. Це означає, що:

• Відповідальність за акцепт - трасант гарантує, що трасат акцептує (прийме до оплати) переказний вексель. Якщо трасат відмовляється акцептувати вексель, векселедержатель має право регресу до трасанта навіть до настання строку платежу.
• Відповідальність за платіж - трасант гарантує, що у разі несплати векселя трасатом у строк платежу, він (трасант) сплатить вексельну суму. Це створює солідарну відповідальність трасанта та акцептанта перед векселедержателем.

Ця відповідальність трасанта є регресною - вона настає у випадку, коли трасат не виконує своїх зобов'язань. Водночас, з точки зору векселедержателя, вона є додатковою гарантією оплати векселя.

2. Можливість зняття відповідальності за акцепт

Другий абзац статті 9 дозволяє трасанту зняти з себе відповідальність за акцепт векселя трасатом. Це можливо шляхом включення у вексель застереження "без зобов'язання акцепту" або іншого рівнозначного застереження.

Якщо таке застереження включене до векселя, векселедержатель не може звертатись з регресною вимогою до трасанта до настання строку платежу лише на підставі відмови трасата в акцепті. Однак, це не звільняє трасанта від відповідальності за платіж після настання строку платежу, якщо трасат не сплатить вексель.

3. Неможливість зняття відповідальності за платіж

Другий абзац статті 9 також встановлює, що будь-яка умова, за якою трасант знімає з себе відповідальність за платіж, вважається ненаписаною. Це означає, що:

• Трасант не може через будь-які застереження уникнути своєї відповідальності за платіж за векселем.
• Будь-які спроби обмежити або виключити цю відповідальність є юридично недійсними.

Це положення є імперативним і спрямоване на захист інтересів векселедержателя, забезпечуючи йому гарантії отримання платежу за векселем.

Застосування в Україні

1. Товарний характер вексельних зобов'язань

В Україні застосування статті 9 ЄВЗ має свої особливості, пов'язані з принципом "товарності" векселя, встановленим статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні". Відповідно до цієї статті:

"Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги..."

Тому в українських реаліях трасант переказного векселя завжди є особою, яка має грошове зобов'язання перед ремітентом (першим отримувачем векселя) за вже поставлені товари, виконані роботи або надані послуги.

Практичний аспект: У разі судового спору, пов'язаного з відповідальністю трасанта, може виникнути необхідність доведення наявності базового товарного зобов'язання.

2. Процедура звернення регресної вимоги до трасанта

В Україні для реалізації відповідальності трасанта за статтею 9 ЄВЗ необхідно дотримуватись встановленої процедури:

• У разі відмови в акцепті - здійснити протест у неакцепті відповідно до статті 44 ЄВЗ.
• У разі неплатежу - здійснити протест у неплатежі.
• Надіслати повідомлення трасанту про неакцепт або неплатіж протягом чотирьох робочих днів, наступних за днем протесту (стаття 45 ЄВЗ).

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про обіг векселів в Україні", вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом (крім векселя, опротестованого у недатуванні акцепту). Це значно спрощує процедуру стягнення з трасанта, оскільки не потрібно отримувати судове рішення.

3. Застереження щодо акцепту в українській практиці

Хоча стаття 9 ЄВЗ дозволяє трасанту зняти з себе відповідальність за акцепт, в українській практиці таке застереження використовується рідко. Це пов'язано з тим, що:

• Переказний вексель зазвичай видається на підставі комерційних відносин, де трасант заінтересований у акцепті векселя трасатом.
• Застереження про зняття відповідальності за акцепт знижує привабливість векселя для його держателя.

Практичний аспект: У разі включення такого застереження, його формулювання має бути чітким і однозначним, наприклад: "Без зобов'язання акцепту" або "Без відповідальності за акцепт".

Порівняння з відповідальністю інших учасників вексельних відносин

Для повного розуміння статті 9 ЄВЗ важливо порівняти відповідальність трасанта з відповідальністю інших учасників вексельних відносин:

• Акцептант (трасат, що прийняв вексель) - несе пряму і безумовну відповідальність за платіж за векселем (стаття 28 ЄВЗ). Його зобов'язання є основним, а не регресним.
• Індосанти - відповідають за акцепт і за платіж, якщо не зазначили інше (стаття 15 ЄВЗ). На відміну від трасанта, індосанти можуть зняти з себе відповідальність як за акцепт, так і за платіж.
• Авалісти - відповідають так само, як і особи, зобов'язання яких вони забезпечили (стаття 32 ЄВЗ).

Практичний аспект: У разі неплатежу за векселем векселедержатель повинен вирішити, до кого звертатися з вимогою - до акцептанта (пряма вимога) чи до трасанта та індосантів (регресна вимога).

Господарсько-правове значення

Трасант, видаючи переказний вексель, дає наказ трасату здійснити платіж за векселем. Цей наказ зазвичай ґрунтується на існуючих правовідносинах між трасантом і трасатом (наприклад, трасат є боржником трасанта). Якщо трасат відмовляється акцептувати вексель або не здійснює платіж, трасант зобов'язаний сам оплатити вексель.

В українській практиці це має особливе значення через вимогу "товарності" векселя. Переказний вексель часто використовується в такій схемі:

1. Компанія А (постачальник) поставляє товар Компанії Б (покупець).
2. Компанія Б (трасант) видає переказний вексель на свого дебітора - Компанію В (трасат).
3. Компанія А стає ремітентом (першим отримувачем) векселя.

Якщо Компанія В не акцептує або не оплачує вексель, Компанія Б як трасант відповідає перед Компанією А.

Практичні рекомендації

1. Для трасанта:

• Якщо ви не впевнені в платоспроможності або бажанні трасата акцептувати вексель, краще видати простий вексель замість переказного.
• Якщо ви хочете зняти з себе відповідальність за акцепт, включіть у вексель чітке застереження: "Без зобов'язання акцепту".
• Пам'ятайте, що ви не можете зняти з себе відповідальність за платіж за векселем.
• Забезпечте наявність документів, що підтверджують базові товарні відносини, які стали підставою для видачі векселя.

2. Для ремітента (першого векселедержателя):

• Перевіряйте кредитоспроможність як трасата, так і трасанта.
• Уважно аналізуйте застереження, включені у вексель трасантом.
• У разі відмови в акцепті своєчасно здійсніть протест і повідомте трасанта.
• Пам'ятайте про можливість вимагати від трасанта забезпечення у разі відмови в акцепті або сумнівної платоспроможності трасата або трасанта.

3. Для наступних векселедержателів:

• Перевіряйте наявність акцепту трасата.
• Звертайте увагу на застереження, включені у вексель трасантом.
• Оцініть кредитоспроможність усіх зобов'язаних за векселем осіб, включаючи трасанта.

Висновок

Стаття 9 Уніфікованого закону встановлює базовий принцип відповідальності трасанта за переказним векселем, забезпечуючи мінімальні гарантії для векселедержателя. В українських реаліях ця відповідальність набуває особливого значення через принцип "товарності" векселя та можливість стягнення за опротестованим векселем як за виконавчим документом.

Трасант може зняти з себе відповідальність за акцепт, але не може уникнути відповідальності за платіж. Це створює баланс між інтересами трасанта і векселедержателя, одночасно забезпечуючи надійність векселя як платіжного інструменту.

Розуміння природи і обсягу відповідальності трасанта дозволяє учасникам вексельних відносин ефективно використовувати переказний вексель в господарській діяльності, правильно оцінювати ризики та вживати заходів для їх мінімізації.