Кожний індосант повинен, якщо не обумовлено протилежне, повідомити свого індосанта про неакцепт або неплатіж протягом чотирьох робочих днів, наступних за днем протесту або, у разі застереження "обіг без витрат", наступних за днем пред'явлення. Кожний індосант повинен протягом двох робочих днів повідомити свого попереднього індосанта про одержане ним повідомлення, зазначивши найменування і адреси тих, хто надіслав попередні повідомлення, і так далі, аж до трасанта. Строки обчислюються з моменту одержання попереднього повідомлення.
Якщо відповідно до попереднього абзацу повідомлення надсилається особі, яка поставила свій підпис на переказному векселі, то таке саме повідомлення повинно бути надіслане у той самий строк її авалісту.
У разі, якщо який-небудь індосант не вказав своєї адреси або вказав її нерозбірливо, то достатньо, щоб повідомлення було надіслане тому індосанту, який йому передує.
Той, хто повинен надіслати повідомлення, може зробити це у будь-якій формі, навіть шляхом простого повернення переказного векселя. Він повинен довести, що надіслав повідомлення у встановлений строк. Цей строк вважається дотриманим, якщо лист, яким надсилається повідомлення, відправлений поштою у зазначений строк.
Особа, яка не надсилає повідомлення у зазначений вище строк, не втрачає свого права регресу; вона несе відповідальність за шкоду, яка може статися через її недбалість, але збитки не можуть перевищувати суму переказного векселя.
Науково-практичний коментар:
Стаття 45 Уніфікованого закону встановлює детальний порядок повідомлення про неакцепт або неплатіж за переказним векселем. Ця процедура є важливою складовою реалізації права регресу, оскільки своєчасне інформування попередніх зобов'язаних осіб дозволяє їм вжити заходів для захисту своїх інтересів.
Обов'язок повідомлення та строки
Перший абзац статті 45 встановлює обов'язок кожного індосанта повідомити свого попереднього індосанта про факт неакцепту або неплатежу. Цей обов'язок виникає після вчинення протесту або, у випадку застереження "обіг без витрат", після пред'явлення векселя.
Строки для повідомлення:
Для першого повідомлення (від держателя до свого індосанта): Протягом чотирьох робочих днів, наступних за днем протесту або днем пред'явлення (при застереженні "обіг без витрат").
Для наступних повідомлень (від індосанта до свого попереднього індосанта): Протягом двох робочих днів з моменту одержання попереднього повідомлення.
Цей "ланцюговий" порядок повідомлення забезпечує інформування всіх попередніх зобов'язаних осіб, аж до трасанта.
Повідомлення аваліста
Другий абзац статті 45 встановлює, що якщо повідомлення надсилається особі, яка поставила свій підпис на векселі, то таке саме повідомлення повинно бути надіслане у той самий строк її авалісту. Це забезпечує інформування аваліста про можливе пред'явлення до нього вимог.
Випадки неможливості повідомити індосанта
Третій абзац статті 45 регулює ситуацію, коли індосант не вказав своєї адреси або вказав її нерозбірливо. У такому випадку достатньо, щоб повідомлення було надіслане тому індосанту, який йому передує. Це положення захищає добросовісних учасників від неможливості виконати обов'язок повідомлення через недбалість попереднього індосанта.
Форма та доказування повідомлення
Четвертий абзац статті 45 встановлює гнучкі вимоги до форми повідомлення:
Будь-яка форма: Повідомлення може бути зроблене у будь-якій формі, включаючи просте повернення переказного векселя.
Доказування: Особа, яка надсилає повідомлення, повинна довести, що вона зробила це у встановлений строк.
Дотримання строку при відправці поштою: Строк вважається дотриманим, якщо лист з повідомленням відправлений поштою у зазначений строк (незалежно від дати фактичного отримання).
Наслідки неналежного повідомлення
П'ятий абзац статті 45 визначає правові наслідки неналежного повідомлення (тобто, ненадсилання повідомлення у встановлений строк):
Збереження права регресу: Особа, яка не надіслала повідомлення, не втрачає свого права регресу. Це важливе положення, яке відрізняє наслідки неповідомлення від наслідків невчасного протесту (де право регресу може бути втрачене).
Відповідальність за шкоду: Однак така особа несе відповідальність за шкоду, яка може статися через її недбалість (тобто, через неналежне повідомлення).
Обмеження розміру збитків: Розмір збитків, що можуть бути стягнуті, не може перевищувати суму переказного векселя.
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 45 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.
Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить додаткових положень або застережень щодо порядку повідомлення про неакцепт або неплатіж. Стаття 1 цього Закону встановлює, що Уніфікований закон є частиною законодавства України про обіг векселів.
Україна зробила застереження відповідно до статті 12 Додатку II до Женевської конвенції (імплементоване пунктом 4 статті 2 Закону "Про обіг векселів в Україні"), яке дозволяє державам встановлювати, що повідомлення про неакцепт або неплатіж може бути здійснене не лише держателем або індосантом, але й посадовою особою, яка вчинила протест (тобто, нотаріусом). Однак, це застереження не змінює суті обов'язку та строків повідомлення, встановлених статтею 45.
Практичне значення статті 45
Стаття 45 має важливе практичне значення для всіх учасників вексельного обігу:
Для держателів векселя та індосантів:
Чітке розуміння обов'язку та строків повідомлення попередніх зобов'язаних осіб.
Можливість використання будь-якої форми повідомлення, включаючи просте повернення векселя.
Необхідність зберігати докази своєчасного надсилання повідомлення.
Усвідомлення можливої відповідальності за шкоду у разі неналежного повідомлення.
Для авалістів:
Право на отримання повідомлення про неакцепт або неплатіж одночасно з особою, за яку надано аваль.
Для всіх учасників:
Забезпечення оперативного інформування про проблеми з виконанням вексельного зобов'язання.
Можливість своєчасного вжиття заходів для захисту своїх інтересів.
Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 45 тісно пов'язана з:
Статтею 43 – яка встановлює підстави для використання права регресу.
Статтею 44 – яка регулює порядок та строки вчинення протесту.
Статтею 46 – яка передбачає можливість включення застереження "обіг без витрат", що впливає на момент виникнення обов'язку повідомити.
Статтею 53 – яка встановлює випадки втрати права регресу. Важливо, що неналежне повідомлення, на відміну від невчасного протесту, не призводить до втрати права регресу.
Висновки та практичні рекомендації
Стаття 45 Уніфікованого закону встановлює детальний порядок повідомлення про неакцепт або неплатіж, який є важливою складовою механізму реалізації права регресу. Дотримання цієї процедури дозволяє забезпечити оперативне інформування всіх заінтересованих осіб та мінімізувати можливі збитки.
Для ефективного застосування положень статті 45 рекомендується:
Держателям та індосантам: Своєчасно та належним чином повідомляти попередніх зобов'язаних осіб про неакцепт або неплатіж, зберігаючи докази такого повідомлення.
Всім учасникам: Чітко вказувати свої адреси при індосуванні векселя для полегшення процедури повідомлення.
У разі отримання повідомлення: Негайно повідомляти свого попереднього індосанта для збереження "ланцюга" повідомлень.
Правильне розуміння та застосування статті 45 є важливим для забезпечення ефективного функціонування вексельного обігу та захисту прав усіх його учасників.
Текст Статті 45
Науково-практичний коментар:
Стаття 45 Уніфікованого закону встановлює детальний порядок повідомлення про неакцепт або неплатіж за переказним векселем. Ця процедура є важливою складовою реалізації права регресу, оскільки своєчасне інформування попередніх зобов'язаних осіб дозволяє їм вжити заходів для захисту своїх інтересів.
Обов'язок повідомлення та строки
Перший абзац статті 45 встановлює обов'язок кожного індосанта повідомити свого попереднього індосанта про факт неакцепту або неплатежу. Цей обов'язок виникає після вчинення протесту або, у випадку застереження "обіг без витрат", після пред'явлення векселя.
Строки для повідомлення:
Цей "ланцюговий" порядок повідомлення забезпечує інформування всіх попередніх зобов'язаних осіб, аж до трасанта.
Повідомлення аваліста
Другий абзац статті 45 встановлює, що якщо повідомлення надсилається особі, яка поставила свій підпис на векселі, то таке саме повідомлення повинно бути надіслане у той самий строк її авалісту. Це забезпечує інформування аваліста про можливе пред'явлення до нього вимог.
Випадки неможливості повідомити індосанта
Третій абзац статті 45 регулює ситуацію, коли індосант не вказав своєї адреси або вказав її нерозбірливо. У такому випадку достатньо, щоб повідомлення було надіслане тому індосанту, який йому передує. Це положення захищає добросовісних учасників від неможливості виконати обов'язок повідомлення через недбалість попереднього індосанта.
Форма та доказування повідомлення
Четвертий абзац статті 45 встановлює гнучкі вимоги до форми повідомлення:
Наслідки неналежного повідомлення
П'ятий абзац статті 45 визначає правові наслідки неналежного повідомлення (тобто, ненадсилання повідомлення у встановлений строк):
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 45 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.
Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить додаткових положень або застережень щодо порядку повідомлення про неакцепт або неплатіж. Стаття 1 цього Закону встановлює, що Уніфікований закон є частиною законодавства України про обіг векселів.
Україна зробила застереження відповідно до статті 12 Додатку II до Женевської конвенції (імплементоване пунктом 4 статті 2 Закону "Про обіг векселів в Україні"), яке дозволяє державам встановлювати, що повідомлення про неакцепт або неплатіж може бути здійснене не лише держателем або індосантом, але й посадовою особою, яка вчинила протест (тобто, нотаріусом). Однак, це застереження не змінює суті обов'язку та строків повідомлення, встановлених статтею 45.
Практичне значення статті 45
Стаття 45 має важливе практичне значення для всіх учасників вексельного обігу:
Для держателів векселя та індосантів:
Для авалістів:
Для всіх учасників:
Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 45 тісно пов'язана з:
Висновки та практичні рекомендації
Стаття 45 Уніфікованого закону встановлює детальний порядок повідомлення про неакцепт або неплатіж, який є важливою складовою механізму реалізації права регресу. Дотримання цієї процедури дозволяє забезпечити оперативне інформування всіх заінтересованих осіб та мінімізувати можливі збитки.
Для ефективного застосування положень статті 45 рекомендується:
Правильне розуміння та застосування статті 45 є важливим для забезпечення ефективного функціонування вексельного обігу та захисту прав усіх його учасників.