Науково-практичний коментар:

Стаття 52 Уніфікованого закону запроваджує особливий інструмент реалізації права регресу – зворотний переказний вексель, також відомий як ретрата. Цей інструмент дозволяє особі, яка має право регресу, отримати відшкодування шляхом видачі нового векселя на одного зі своїх попередників.

Сутність та мета зворотного переказного векселя (ретрати)

Зворотний переказний вексель (ретрата) – це новий переказний вексель, який видається особою, що має право регресу (наприклад, держателем або індосантом, який сплатив за векселем), на одного зі своїх попередніх індосантів (або на трасанта). Цей новий вексель слугує інструментом для отримання відшкодування сум, сплачених або належних до сплати за первісним векселем.

Мета ретрати:

• Спрощення процедури стягнення в порядку регресу, особливо у міжнародних розрахунках.
• Уникнення необхідності переказу коштів через кордон для погашення регресної вимоги.
• Надання можливості особі, яка має право регресу, отримати відшкодування у зручній для неї формі та місці.

Умови видачі ретрати

Перший абзац статті 52 встановлює такі умови для видачі ретрати:

• Право регресу: Ретрату може видати лише особа, яка має право регресу (держатель або індосант, що сплатив).
• Відсутність протилежної домовленості: Сторони можуть домовитися про інший спосіб відшкодування, і тоді видача ретрати не допускається.
• Трасат ретрати: Ретрата видається на одного з попередніх індосантів особи, яка видає ретрату.
• Строк платежу: Ретрата підлягає оплаті за пред'явленням.
• Місце платежу: Ретрата підлягає оплаті за місцем проживання індосанта, на якого вона видана.

Зміст (сума) ретрати

Другий абзац статті 52 визначає, що сума ретрати включає:

• Суми, зазначені у статтях 48 і 49: Тобто, основну суму первісного векселя, відсотки (якщо були обумовлені), відсотки за прострочення, витрати на протест та повідомлення.
• Куртаж: Комісійна винагорода за здійснення операції з видачі ретрати.
• Гербовий збір за зворотний переказний вексель: Якщо законодавством передбачено сплату гербового збору за видачу векселя.

Визначення суми ретрати (валютний аспект)

Третій абзац статті 52 встановлює правила визначення суми ретрати у випадку, коли первісний вексель та ретрата видані в різних місцях (і, відповідно, можуть бути в різних валютах):

• Якщо ретрата видана держателем первісного векселя: Сума визначається за курсом переказного векселя, що підлягає оплаті за пред'явленням, виданого з місця платежу первісного векселя на місце проживання індосанта (на якого видається ретрата).
• Якщо ретрата видана індосантом первісного векселя: Сума визначається за курсом переказного векселя, що підлягає оплаті за пред'явленням, виданого з місця проживання трасанта ретрати (тобто, індосанта, який видає ретрату) на місце проживання індосанта (на якого видається ретрата).

Ці правила спрямовані на те, щоб забезпечити справедливе відшкодування особі, яка видає ретрату, з урахуванням можливих валютних курсів та витрат на переказ коштів.

Співвідношення з українським законодавством

Положення статті 52 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.

Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить додаткових положень або застережень щодо зворотного переказного векселя (ретрати). Стаття 1 цього Закону встановлює, що Уніфікований закон є частиною законодавства України про обіг векселів.

Однак, слід враховувати особливості українського законодавства щодо гербового збору (наразі відсутній) та можливих обмежень на валютні операції, які можуть вплинути на практичне застосування ретрати.

Практичне значення статті 52

Інститут ретрати має важливе практичне значення, особливо у міжнародних розрахунках:

• Спрощення стягнення: Дозволяє уникнути складних процедур стягнення боргу в іноземній юрисдикції.
• Зменшення витрат: Може зменшити витрати, пов'язані з переказом коштів та судовими процедурами.
• Гнучкість: Надає додатковий інструмент для врегулювання регресних вимог.

Однак, в сучасній практиці ретрата використовується відносно рідко, оскільки існують інші, більш поширені способи врегулювання регресних вимог (наприклад, прямі переговори, судові позови, використання банківських гарантій тощо).

Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону

Стаття 52 тісно пов'язана з:

• Статтею 43 – яка встановлює підстави для використання права регресу.
• Статтями 48 і 49 – які визначають обсяг вимог, що можуть бути включені до суми ретрати.
• Статтею 47 – яка встановлює солідарну відповідальність, що дозволяє видавати ретрату на будь-кого з попередніх індосантів.

Висновки та практичні рекомендації

Стаття 52 Уніфікованого закону запроваджує інститут зворотного переказного векселя (ретрати) як специфічний спосіб реалізації права регресу. Хоча цей інструмент може бути корисним у певних ситуаціях, особливо в міжнародних розрахунках, його практичне застосування є обмеженим.

При розгляді можливості використання ретрати рекомендується:

• Ретельно оцінити доцільність та ефективність цього інструменту порівняно з іншими способами стягнення.
• Правильно визначити суму ретрати, враховуючи всі складові, передбачені статтями 48, 49 та 52.
• Дотримуватися формальних вимог щодо складання переказного векселя при видачі ретрати.
• Враховувати можливі валютні аспекти та особливості національного законодавства.

Незважаючи на обмежене практичне застосування, знання інституту ретрати є важливим для повного розуміння механізмів вексельного права та можливих способів захисту прав учасників вексельного обігу.