Науково-практичний коментар:

Стаття 53 Уніфікованого закону встановлює важливі правові наслідки недотримання держателем векселя встановлених строків для вчинення певних дій, а саме – втрату права регресу проти попередніх зобов'язаних осіб. Ця норма має на меті стимулювати держателя до своєчасного виконання своїх обов'язків та забезпечити правову визначеність для всіх учасників вексельного обігу.

Загальний принцип: втрата права регресу

Перший абзац статті 53 встановлює загальний принцип: після закінчення встановлених строків для певних дій держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

Дії, недотримання строків яких призводить до втрати права регресу:

• Пред'явлення переказного векселя строком "за пред'явленням" або "у визначений строк від пред'явлення" (строки встановлені статтями 34 та 23 відповідно).
• Вчинення протесту в неакцепті або в неплатежі (строки встановлені статтею 44).
• Пред'явлення до платежу у разі застереження "обіг без витрат" (строки встановлені статтею 38).

Наслідки втрати права регресу:

• Держатель не може вимагати платежу від індосантів, трасанта та їх авалістів.
• Єдиною особою, до якої держатель зберігає право вимоги, є акцептант (основний боржник за векселем).

Це положення підкреслює важливість дотримання встановлених строків для збереження прав держателя.

Особливий випадок: непред'явлення для акцепту у строк, обумовлений трасантом

Другий абзац статті 53 регулює особливий випадок, коли трасант обумовив строк для пред'явлення векселя до акцепту (відповідно до статті 22). Якщо держатель не пред'явив вексель для акцепту у цей строк, він втрачає право регресу як у зв'язку з неплатежем, так і у зв'язку з неакцептом.

Виняток: Якщо з тексту умови, встановленої трасантом, випливає, що він мав намір звільнити себе тільки від відповідальності за акцепт, то право регресу у зв'язку з неплатежем зберігається.

Це положення надає трасанту можливість впливати на умови реалізації права регресу, пов'язані з пред'явленням до акцепту.

Обмеження дії умови, встановленої індосантом

Третій абзац статті 53 встановлює, що якщо строк для пред'явлення (до акцепту або платежу) обумовлений в індосаменті, то посилатися на недотримання цього строку може тільки той індосант, який встановив цю умову.

Це означає, що:

• Інші зобов'язані особи (трасант, попередні індосанти) не можуть посилатися на недотримання строку, встановленого конкретним індосантом, для звільнення від своєї відповідальності.
• Умова, встановлена індосантом, має обмежену сферу дії і стосується лише відносин між цим індосантом та наступними держателями.

Співвідношення з українським законодавством

Положення статті 53 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.

Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить додаткових положень або застережень щодо втрати права регресу через недотримання строків. Стаття 1 цього Закону встановлює, що Уніфікований закон є частиною законодавства України про обіг векселів.

Українська судова практика послідовно застосовує положення статті 53, визнаючи втрату права регресу у випадках, коли держатель не дотримався встановлених строків для пред'явлення векселя або вчинення протесту.

Практичне значення статті 53

Стаття 53 має надзвичайно важливе практичне значення для всіх учасників вексельного обігу:

Для держателів векселя:

• Підкреслює необхідність суворого дотримання всіх встановлених строків (для пред'явлення до акцепту, пред'явлення до платежу, вчинення протесту).
• Попереджає про серйозні негативні наслідки пропуску строків – втрату права регресу.
• Стимулює до активних дій щодо реалізації своїх прав за векселем.

Для індосантів, трасантів та інших зобов'язаних осіб (крім акцептанта):

• Надає можливість звільнитися від відповідальності, якщо держатель не дотримався встановлених строків.
• Створює правову визначеність щодо меж їхньої відповідальності.

Для акцептантів:

• Важливо розуміти, що недотримання держателем строків не звільняє акцептанта від його прямого зобов'язання за векселем.

Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону

Стаття 53 тісно пов'язана з численними статтями Уніфікованого закону, які встановлюють відповідні строки:

• Стаття 23: Строки пред'явлення для акцепту векселів, що підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення.
• Стаття 34: Строки пред'явлення для платежу векселів строком "за пред'явленням".
• Стаття 38: Строки пред'явлення для платежу векселів з фіксованим строком.
• Стаття 44: Строки вчинення протесту в неакцепті або в неплатежі.
• Стаття 46: Застереження "обіг без витрат", яке впливає на необхідність протесту, але не на строки пред'явлення.

Висновки та практичні рекомендації

Стаття 53 Уніфікованого закону встановлює суворі наслідки недотримання держателем векселя встановлених строків для вчинення певних дій – втрату права регресу. Ця норма є важливим елементом системи вексельного права, що забезпечує баланс інтересів усіх учасників та стимулює до належного виконання обов'язків.

Для уникнення негативних наслідків, передбачених статтею 53, рекомендується:

• Держателям: Ретельно відстежувати всі строки, пов'язані з векселем (пред'явлення до акцепту, пред'явлення до платежу, вчинення протесту), та своєчасно вчиняти всі необхідні дії. Зберігати докази дотримання строків.
• Зобов'язаним особам: У разі пред'явлення до них регресних вимог, перевіряти дотримання держателем встановлених строків.
• Всім учасникам: Чітко розуміти умови та строки, встановлені як Уніфікованим законом, так і можливими застереженнями у самому векселі або індосаментах.

Дотримання вимог статті 53 є критично важливим для збереження прав за векселем та ефективного функціонування вексельного обігу.