Науково-практичний коментар:

Стаття 55 Уніфікованого закону відкриває Главу VIII "Посередництво" і встановлює загальні положення щодо інституту посередництва у вексельному праві. Посередництво – це особливий механізм, який дозволяє третій особі (посереднику) втрутитися у вексельні відносини для акцепту або платежу за векселем в інтересах одного з боржників, зобов'язаних у порядку регресу. Цей інститут спрямований на запобігання протесту векселя та збереження кредиту особи, за яку виступає посередник.

Сутність та види посередництва

Посередництво у вексельному праві – це дія третьої особи (посередника), яка за власною ініціативою або на прохання одного з учасників вексельних відносин здійснює акцепт або платіж за векселем в інтересах боржника, якому загрожує регресна вимога.

Розрізняють два основні види посередництва:

• Акцепт у порядку посередництва (статті 56-58): Коли посередник акцептує вексель, який не був акцептований трасатом.
• Платіж у порядку посередництва (статті 59-63): Коли посередник здійснює платіж за векселем, який не був оплачений основним боржником.

Призначення посередника

Перший абзац статті 55 встановлює, що трасант, індосант або аваліст можуть вказати особу для акцепту або платежу "у разі потреби" (також відоме як "посередник на випадок потреби" або "рекомендований адресат"). Це означає, що:

• При видачі або передачі векселя може бути заздалегідь визначена особа, до якої слід звернутися у випадку, якщо трасат відмовить в акцепті або платежі.
• Таке призначення не є обов'язковим, але може бути корисним для забезпечення виконання зобов'язань.
• Держатель не зобов'язаний звертатися до призначеного посередника, але може це зробити для уникнення протесту.

Добровільне посередництво

Другий абзац статті 55 встановлює, що вексель може бути акцептований або оплачений особою, яка виступає в інтересах будь-якого боржника, зобов'язаного в порядку регресу. Це так зване "добровільне посередництво", коли особа втручається без попереднього призначення.

Мета добровільного посередництва:

• Захистити кредит та ділову репутацію особи, за яку здійснюється посередництво.
• Запобігти протесту векселя та пов'язаним з ним витратам.
• Зберегти можливість подальшого обігу векселя.

Суб'єкти посередництва

Третій абзац статті 55 визначає коло осіб, які можуть бути посередниками:

• Третя особа: Будь-яка особа, яка не є учасником вексельних відносин.
• Трасат: Особа, на яку виставлений вексель, може виступити посередником (наприклад, здійснити платіж в порядку посередництва, якщо вона не акцептувала вексель).
• Будь-яка особа, вже зобов'язана за векселем, за винятком акцептанта: Наприклад, індосант може виступити посередником за трасанта. Акцептант не може бути посередником, оскільки він є основним боржником.

Обов'язок посередника повідомити про своє посередництво

Четвертий абзац статті 55 встановлює важливий обов'язок посередника: він зобов'язаний у дводенний робочий строк повідомити про своє посередництво ту особу, за яку він виступив.

Наслідки недотримання цього строку:

• Посередник несе відповідальність за шкоду, спричинену його недбалістю (тобто, неналежним повідомленням).
• Розмір збитків не може перевищувати суми переказного векселя.

Цей обов'язок забезпечує інформування особи, за яку здійснено посередництво, та дозволяє їй врегулювати свої відносини з посередником.

Співвідношення з українським законодавством

Положення статті 55 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.

Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить додаткових положень або застережень щодо загальних правил посередництва. Стаття 1 цього Закону встановлює, що Уніфікований закон є частиною законодавства України про обіг векселів.

Інститут посередництва у вексельному праві є специфічним і відрізняється від загальноцивільного представництва або ведення чужих справ без доручення.

Практичне значення статті 55

Стаття 55 має важливе практичне значення:

• Для учасників вексельного обігу: Надає можливість залучити посередника для забезпечення виконання зобов'язань та уникнення протесту.
• Для посередників: Визначає їхні права та обов'язки, зокрема обов'язок повідомити про своє втручання.
• Для стабільності вексельного обігу: Сприяє збереженню кредиту зобов'язаних осіб та зменшенню кількості опротестованих векселів.

Хоча інститут посередництва використовується в українській практиці відносно рідко, знання його основних положень є важливим для повного розуміння механізмів вексельного права.

Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону

Стаття 55 є вступною до Глави VIII і тісно пов'язана з наступними статтями, які деталізують процедуру акцепту та платежу в порядку посередництва:

• Статті 56-58: Акцепт у порядку посередництва.
• Статті 59-63: Платіж у порядку посередництва.

Висновки та практичні рекомендації

Стаття 55 Уніфікованого закону встановлює загальні засади інституту посередництва у вексельному праві, який є важливим механізмом для забезпечення виконання вексельних зобов'язань та захисту інтересів учасників вексельного обігу.

При розгляді можливості використання посередництва рекомендується:

• Трасантам, індосантам, авалістам: Розглядати можливість призначення посередника "на випадок потреби" для підвищення надійності векселя.
• Потенційним посередникам: Чітко усвідомлювати свої права та обов'язки, зокрема обов'язок своєчасного повідомлення про посередництво.
• Держателям: Знати про можливість звернення до призначеного посередника у разі неакцепту або неплатежу.

Правильне розуміння та застосування інституту посередництва може сприяти більш ефективному та безпечному використанню векселів у комерційній діяльності.