Науково-практичний коментар до УВЗ

Повернутися до змісту НПК

Текст Статті 58

Акцептант у порядку посередництва відповідає перед держателем і перед індосантами, наступними за тією особою, за яку він виступив, так само, як і ця остання.

Науково-практичний коментар:

Загальна характеристика

Стаття 58 Уніфікованого закону визначає обсяг та характер відповідальності особи, яка акцептувала вексель у порядку посередництва. Ця норма є логічним продовженням статей 55-57 і встановлює, що акцептант-посередник несе таку саму відповідальність, як і особа, за яку він виступив.

Принцип еквівалентності відповідальності

Основний принцип, встановлений статтею 58, полягає в тому, що акцептант у порядку посередництва (акцептант-посередник) відповідає перед:

  • Держателем векселя
  • Індосантами, наступними за тією особою, за яку він виступив

так само, як і ця остання особа (тобто, особа, за яку було здійснено акцепт у порядку посередництва).

Це означає, що:

  • Обсяг відповідальності: Акцептант-посередник відповідає в тому ж обсязі (сума векселя, відсотки, витрати), що й особа, за яку він акцептував.
  • Характер відповідальності: Відповідальність акцептанта-посередника є солідарною з відповідальністю особи, за яку він акцептував, та іншими солідарно зобов'язаними особами.
  • Безумовність відповідальності: Відповідальність акцептанта-посередника є безумовною і не залежить від виконання будь-яких умов.

Практичний аспект: Цей принцип забезпечує держателю та наступним індосантам такий самий рівень захисту, який вони мали б, якби вексель був акцептований безпосередньо особою, за яку виступив посередник.

Приклад

Якщо посередник акцептував вексель за індосанта А, то він відповідає перед держателем та індосантами, наступними за індосантом А, так само, як відповідав би індосант А.

Якщо посередник акцептував вексель за трасанта, то він відповідає перед держателем та всіма індосантами так само, як відповідав би трасант.

Відповідальність перед попередніми індосантами

Важливо зазначити, що акцептант-посередник не відповідає перед індосантами, які передують особі, за яку він виступив. Це логічно випливає з того, що посередник втручається в інтересах конкретної особи, і його відповідальність не може поширюватися на тих, хто вже передав вексель до цієї особи.

Права акцептанта-посередника після платежу

Хоча стаття 58 прямо не регулює права акцептанта-посередника після здійснення платежу, ці права випливають із загальних принципів вексельного права та статті 63 (щодо платежу в порядку посередництва). Акцептант-посередник, який сплатив за векселем, набуває прав, що випливають з векселя, проти:

  • Особи, за яку він виступив.
  • Осіб, зобов'язаних перед цією останньою особою.

Співвідношення з українським законодавством

Положення статті 58 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі. Закон України "Про обіг векселів в Україні" не містить додаткових положень щодо відповідальності акцептанта в порядку посередництва.

Українська судова практика підтверджує принцип еквівалентності відповідальності акцептанта-посередника та особи, за яку він виступив.

Практичне значення

Стаття 58 має важливе практичне значення:

Для держателів та наступних індосантів: Надає чітке розуміння обсягу відповідальності акцептанта-посередника та можливість звернутися до нього з вимогою про платіж.

Для посередників: Визначає межі їхньої відповідальності та стимулює до ретельної оцінки ризиків перед здійсненням акцепту в порядку посередництва.

Для осіб, за яких здійснюється посередництво: Розуміння, що акцепт посередником не звільняє їх від відповідальності перед самим посередником у разі, якщо він здійснить платіж.

Висновки

Стаття 58 Уніфікованого закону встановлює чіткий та справедливий принцип відповідальності акцептанта в порядку посередництва, який забезпечує баланс інтересів усіх учасників вексельних відносин. Цей принцип сприяє надійності інституту посередництва та його ефективному використанню для запобігання протесту векселів та збереження кредиту зобов'язаних осіб.

Дотримання формальних вимог до акцепту в порядку посередництва (стаття 57) та чітке розуміння обсягу відповідальності (стаття 58) є необхідними умовами для належного функціонування цього інституту в комерційній практиці.