У копії повинно бути зазначено, у кого знаходиться оригінал документа. Ця остання особа зобов'язана вручити зазначений оригінал законному держателю копії.
Якщо вона відмовляється це зробити, держатель може використати своє право регресу проти осіб, які індосували або авалювали копію, лише після того, як він засвідчить протестом, що оригінал не був йому переданий, незважаючи на його вимогу.
Науково-практичний коментар:
Стаття 68 Уніфікованого закону продовжує регулювання інституту копії переказного векселя, встановлюючи обов'язок вказувати на копії місцезнаходження оригіналу та визначаючи наслідки невиконання цього обов'язку або відмови у врученні оригіналу.
Обов'язок вказувати місцезнаходження оригіналу
Перший абзац статті 68 встановлює, що у копії переказного векселя повинно бути зазначено, у кого знаходиться оригінал документа. Ця вимога має важливе практичне значення:
Забезпечення доступу до оригіналу: Інформує держателя копії про те, де знаходиться оригінал, що необхідно для реалізації прав за векселем (зокрема, для отримання платежу).
Запобігання зловживанням: Зменшує ризик обігу кількох копій без можливості співвіднести їх з оригіналом.
Підвищення прозорості: Сприяє прозорості вексельного обігу при використанні копій.
Обов'язок особи, яка зберігає оригінал
Друга частина першого абзацу статті 68 встановлює обов'язок особи, у якої знаходиться оригінал векселя, вручити цей оригінал законному держателю копії. Це положення забезпечує можливість для держателя копії отримати оригінал для пред'явлення до платежу або для інших юридично значущих дій.
Наслідки відмови вручити оригінал
Другий абзац статті 68 регулює ситуацію, коли особа, яка зберігає оригінал, відмовляється його вручити держателю копії. У такому випадку держатель копії може використати своє право регресу проти осіб, які індосували або авалювали копію, лише після того, як він засвідчить протестом, що оригінал не був йому переданий, незважаючи на його вимогу.
Умови для реалізації права регресу:
Вимога про вручення оригіналу: Держатель копії повинен звернутися до особи, яка зберігає оригінал, з вимогою про його вручення.
Відмова у врученні: Особа, яка зберігає оригінал, повинна відмовитися його вручити.
Протест: Факт відмови у врученні оригіналу повинен бути засвідчений протестом.
Ці вимоги спрямовані на те, щоб:
Зафіксувати факт порушення прав держателя копії.
Надати держателю копії підставу для реалізації права регресу проти осіб, які зобов'язалися за копією.
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 68 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі. Закон України "Про обіг векселів в Україні" не містить додаткових положень щодо обов'язку вказувати місцезнаходження оригіналу на копії або наслідків відмови у врученні оригіналу.
В українській практиці важливо, щоб вказівка на місцезнаходження оригіналу була чіткою та дозволяла однозначно ідентифікувати особу, яка зберігає оригінал. Протест у разі відмови вручити оригінал вчиняється нотаріусом відповідно до загальних правил вчинення протестів.
Практичне значення статті 68
Стаття 68 має важливе практичне значення:
Для держателів копії:
Можливість дізнатися, де знаходиться оригінал, та вимагати його вручення.
Право на регрес проти індосантів та авалістів за копією у разі відмови у врученні оригіналу (за умови вчинення протесту).
Можливість посилатися на невжиття держателем копії заходів для отримання оригіналу як на підставу для заперечень (у певних випадках).
Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 68 тісно пов'язана з:
Статтею 67 – яка встановлює загальні правила щодо копій векселів.
Статтею 43 – яка визначає підстави для використання права регресу.
Статтею 44 – яка регулює порядок вчинення протесту.
Висновки та практичні рекомендації
Стаття 68 Уніфікованого закону встановлює важливі правила, що забезпечують належний обіг копій переказних векселів та захист прав їх держателів. Обов'язок вказувати місцезнаходження оригіналу та вручати його законному держателю копії є ключовими елементами цього механізму.
Для ефективного застосування положень статті 68 рекомендується:
При створенні копії: Завжди чітко вказувати, у кого знаходиться оригінал.
Особам, які зберігають оригінал: Добросовісно виконувати обов'язок щодо його вручення законному держателю копії.
Держателям копії: У разі необхідності, своєчасно вимагати вручення оригіналу та, у випадку відмови, належним чином оформлювати протест для реалізації права регресу.
Правильне розуміння та застосування статті 68 є важливим для забезпечення стабільності вексельного обігу та ефективного використання інституту копій векселів.
Текст Статті 68
Науково-практичний коментар:
Стаття 68 Уніфікованого закону продовжує регулювання інституту копії переказного векселя, встановлюючи обов'язок вказувати на копії місцезнаходження оригіналу та визначаючи наслідки невиконання цього обов'язку або відмови у врученні оригіналу.
Обов'язок вказувати місцезнаходження оригіналу
Перший абзац статті 68 встановлює, що у копії переказного векселя повинно бути зазначено, у кого знаходиться оригінал документа. Ця вимога має важливе практичне значення:
Обов'язок особи, яка зберігає оригінал
Друга частина першого абзацу статті 68 встановлює обов'язок особи, у якої знаходиться оригінал векселя, вручити цей оригінал законному держателю копії. Це положення забезпечує можливість для держателя копії отримати оригінал для пред'явлення до платежу або для інших юридично значущих дій.
Наслідки відмови вручити оригінал
Другий абзац статті 68 регулює ситуацію, коли особа, яка зберігає оригінал, відмовляється його вручити держателю копії. У такому випадку держатель копії може використати своє право регресу проти осіб, які індосували або авалювали копію, лише після того, як він засвідчить протестом, що оригінал не був йому переданий, незважаючи на його вимогу.
Умови для реалізації права регресу:
Ці вимоги спрямовані на те, щоб:
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 68 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі. Закон України "Про обіг векселів в Україні" не містить додаткових положень щодо обов'язку вказувати місцезнаходження оригіналу на копії або наслідків відмови у врученні оригіналу.
В українській практиці важливо, щоб вказівка на місцезнаходження оригіналу була чіткою та дозволяла однозначно ідентифікувати особу, яка зберігає оригінал. Протест у разі відмови вручити оригінал вчиняється нотаріусом відповідно до загальних правил вчинення протестів.
Практичне значення статті 68
Стаття 68 має важливе практичне значення:
Для держателів копії:
Для осіб, які зберігають оригінал:
Для індосантів та авалістів за копією:
Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 68 тісно пов'язана з:
Висновки та практичні рекомендації
Стаття 68 Уніфікованого закону встановлює важливі правила, що забезпечують належний обіг копій переказних векселів та захист прав їх держателів. Обов'язок вказувати місцезнаходження оригіналу та вручати його законному держателю копії є ключовими елементами цього механізму.
Для ефективного застосування положень статті 68 рекомендується:
Правильне розуміння та застосування статті 68 є важливим для забезпечення стабільності вексельного обігу та ефективного використання інституту копій векселів.