Кожний держатель переказного векселя має право знімати з нього копії.
Копія повинна точно відтворювати оригінал з індосаментами та з усіма іншими відмітками, які на ньому є. Вона повинна вказувати, де копія закінчується.
Вона може бути індосована і авальована таким самим порядком і з такими самими наслідками, як і оригінал.
Науково-практичний коментар:
Стаття 67 Уніфікованого закону запроваджує інститут копії переказного векселя та встановлює правила її створення та обігу. Цей інститут має важливе практичне значення, особливо у випадках, коли оригінал векселя недоступний або його використання пов'язане з певними ризиками.
Право на зняття копій
Перший абзац статті 67 встановлює безумовне право кожного держателя переказного векселя знімати з нього копії. Це право не залежить від згоди інших учасників вексельного обігу і може бути реалізоване держателем на власний розсуд.
Мета зняття копій:
Збереження інформації: Копія дозволяє зберегти інформацію про зміст векселя та всі наявні на ньому написи у випадку втрати або пошкодження оригіналу.
Оперативне використання: Копія може використовуватися для пред'явлення до акцепту або платежу, якщо оригінал тимчасово недоступний (наприклад, знаходиться в іншому місці).
Зменшення ризиків: Використання копії може зменшити ризики, пов'язані з транспортуванням або передачею оригіналу.
Вимоги до копії
Другий абзац статті 67 встановлює суворі вимоги до змісту та оформлення копії:
Точне відтворення оригіналу: Копія повинна точно відтворювати оригінал векселя, включаючи всі індосаменти та інші відмітки, які на ньому є. Це означає, що копія має бути повною та ідентичною оригіналу.
Вказівка, де копія закінчується: На копії повинно бути чітко зазначено, де закінчується текст самої копії. Це необхідно для того, щоб уникнути можливих дописувань або змін на копії.
Практичний аспект: Найкращим способом забезпечення точності є фотокопіювання або сканування оригіналу. Вказівка про закінчення копії може бути зроблена шляхом напису "Кінець копії" або аналогічного.
Правовий статус копії
Третій абзац статті 67 встановлює, що копія може бути індосована і авальована таким самим порядком і з такими самими наслідками, як і оригінал. Це означає, що:
Обіг копії: Копія може передаватися шляхом індосаменту, і такий індосамент має таку ж юридичну силу, як і індосамент на оригіналі.
Авалювання копії: Копія може бути авальована, і такий аваль створює такі ж зобов'язання для аваліста, як і аваль на оригіналі.
Рівнозначність з оригіналом (у певних межах): У контексті індосування та авалювання копія прирівнюється до оригіналу.
Важливо: Незважаючи на можливість індосування та авалювання копії, остаточний платіж за векселем може бути здійснений лише при пред'явленні оригіналу (якщо інше не встановлено законом або угодою сторін). Копія слугує переважно для забезпечення обігу прав за векселем до моменту пред'явлення оригіналу.
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 67 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі. Закон України "Про обіг векселів в Україні" не містить додаткових положень щодо копій векселів.
В українській практиці слід враховувати, що відповідно до статті 5 Закону "Про обіг векселів в Україні", векселі складаються на спеціальних бланках. Це означає, що хоча копія може бути індосована та авальована, вона не замінює оригіналу, який повинен бути оформлений на спеціальному бланку.
Питання засвідчення вірності копії векселя регулюється загальними правилами нотаріального діловодства, якщо таке засвідчення необхідне.
Практичне значення статті 67
Стаття 67 має важливе практичне значення:
Для держателів векселя:
Можливість забезпечити збереження інформації та зменшити ризики втрати оригіналу.
Можливість продовжувати обіг прав за векселем навіть за відсутності оригіналу (через індосування копії).
Для індосантів та авалістів:
Розуміння, що індосамент або аваль на копії має таку ж юридичну силу, як і на оригіналі.
Для банків та фінансових установ:
Можливість працювати з копіями векселів у певних ситуаціях (наприклад, при попередньому аналізі або структуруванні угод).
Необхідність вимагати оригінал для здійснення остаточного платежу.
Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 67 тісно пов'язана з:
Статтею 68 – яка встановлює обов'язок вказати на копії місцезнаходження оригіналу та наслідки невиконання цього обов'язку.
Статтями 11-20 – які регулюють індосамент.
Статтями 30-32 – які регулюють аваль.
Висновки та практичні рекомендації
Стаття 67 Уніфікованого закону запроваджує інститут копії переказного векселя, який є важливим інструментом для забезпечення гнучкості та надійності вексельного обігу. Можливість знімати, індосувати та авалювати копії дозволяє учасникам вексельних відносин ефективніше управляти своїми правами та ризиками.
Для ефективного застосування положень статті 67 рекомендується:
При знятті копії: Забезпечувати її максимальну точність та вказувати, де закінчується копія.
При індосуванні або авалюванні копії: Дотримуватися тих самих формальних вимог, що й при індосуванні або авалюванні оригіналу.
При роботі з копіями: Пам'ятати, що копія не замінює оригіналу при здійсненні остаточного платежу, та завжди прагнути отримати доступ до оригіналу.
Правильне розуміння та застосування статті 67 є важливим для забезпечення стабільності вексельного обігу та ефективного використання векселів у комерційній діяльності.
Текст Статті 67
Науково-практичний коментар:
Стаття 67 Уніфікованого закону запроваджує інститут копії переказного векселя та встановлює правила її створення та обігу. Цей інститут має важливе практичне значення, особливо у випадках, коли оригінал векселя недоступний або його використання пов'язане з певними ризиками.
Право на зняття копій
Перший абзац статті 67 встановлює безумовне право кожного держателя переказного векселя знімати з нього копії. Це право не залежить від згоди інших учасників вексельного обігу і може бути реалізоване держателем на власний розсуд.
Мета зняття копій:
Вимоги до копії
Другий абзац статті 67 встановлює суворі вимоги до змісту та оформлення копії:
Практичний аспект: Найкращим способом забезпечення точності є фотокопіювання або сканування оригіналу. Вказівка про закінчення копії може бути зроблена шляхом напису "Кінець копії" або аналогічного.
Правовий статус копії
Третій абзац статті 67 встановлює, що копія може бути індосована і авальована таким самим порядком і з такими самими наслідками, як і оригінал. Це означає, що:
Важливо: Незважаючи на можливість індосування та авалювання копії, остаточний платіж за векселем може бути здійснений лише при пред'явленні оригіналу (якщо інше не встановлено законом або угодою сторін). Копія слугує переважно для забезпечення обігу прав за векселем до моменту пред'явлення оригіналу.
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 67 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі. Закон України "Про обіг векселів в Україні" не містить додаткових положень щодо копій векселів.
В українській практиці слід враховувати, що відповідно до статті 5 Закону "Про обіг векселів в Україні", векселі складаються на спеціальних бланках. Це означає, що хоча копія може бути індосована та авальована, вона не замінює оригіналу, який повинен бути оформлений на спеціальному бланку.
Питання засвідчення вірності копії векселя регулюється загальними правилами нотаріального діловодства, якщо таке засвідчення необхідне.
Практичне значення статті 67
Стаття 67 має важливе практичне значення:
Для держателів векселя:
Для індосантів та авалістів:
Для банків та фінансових установ:
Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 67 тісно пов'язана з:
Висновки та практичні рекомендації
Стаття 67 Уніфікованого закону запроваджує інститут копії переказного векселя, який є важливим інструментом для забезпечення гнучкості та надійності вексельного обігу. Можливість знімати, індосувати та авалювати копії дозволяє учасникам вексельних відносин ефективніше управляти своїми правами та ризиками.
Для ефективного застосування положень статті 67 рекомендується:
Правильне розуміння та застосування статті 67 є важливим для забезпечення стабільності вексельного обігу та ефективного використання векселів у комерційній діяльності.