Науково-практичний коментар:

Стаття 70 Уніфікованого закону відкриває Главу XI "Позовна давність" і встановлює строки, протягом яких можуть бути пред'явлені позовні вимоги, що випливають з переказного векселя. Ця норма має надзвичайно важливе значення для забезпечення правової визначеності та стабільності вексельного обігу, оскільки обмежує в часі можливість примусового стягнення за вексельними зобов'язаннями.

Поняття позовної давності у вексельному праві

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

У вексельному праві строки позовної давності є спеціальними і відрізняються від загальних строків, встановлених цивільним законодавством. Це пов'язано зі специфікою векселя як оборотного цінного паперу та необхідністю забезпечення швидкого та ефективного обігу.

Строки позовної давності за вексельними вимогами

Стаття 70 встановлює три різні строки позовної давності залежно від суб'єктів та характеру вимог:

1. Вимоги проти акцептанта (перший абзац):
   • Тривалість: Три роки.
   • Початок перебігу: Від дня строку платежу за векселем.
   • Характер вимог: Це стосується прямих вимог держателя до акцептанта як основного боржника за векселем.
2. Вимоги держателя проти індосантів і трасанта (другий абзац):
   • Тривалість: Один рік.
   • Початок перебігу:
     • Від дня вчинення протесту, вчиненого у встановлений строк (якщо протест вимагається).
     • Від дня строку платежу (у разі застереження "обіг без витрат", коли протест не вимагається).
   • Характер вимог: Це стосується регресних вимог держателя до попередніх зобов'язаних осіб.
3. Вимоги індосантів один до одного і до трасанта (третій абзац):
   • Тривалість: Шість місяців.
   • Початок перебігу:
     • Від дня, в який індосант оплатив вексель (тобто, задовольнив регресну вимогу попереднього держателя).
     • Від дня пред'явлення до нього позову (якщо індосант ще не сплатив, але до нього пред'явлено позов).
   • Характер вимог: Це стосується регресних вимог між самими індосантами та їх вимог до трасанта.

Співвідношення з українським законодавством

Положення статті 70 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі. Закон України "Про обіг векселів в Україні" не містить додаткових положень або застережень щодо строків позовної давності за вексельними вимогами.

Українська судова практика послідовно застосовує строки позовної давності, встановлені статтею 70, при вирішенні спорів, пов'язаних з вексельними зобов'язаннями. Суди також враховують положення Цивільного кодексу України щодо загальних правил перебігу, зупинення та переривання позовної давності, якщо вони не суперечать спеціальним нормам вексельного права.

Практичне значення статті 70

Стаття 70 має важливе практичне значення для всіх учасників вексельного обігу:

Для держателів векселя:

• Необхідність чітко відстежувати строки позовної давності для своєчасного пред'явлення вимог.
• Розуміння, що строки для прямих вимог до акцептанта є довшими, ніж для регресних вимог.

Для зобов'язаних осіб (акцептантів, трасантів, індосантів, авалістів):

• Можливість посилатися на сплив позовної давності як на підставу для відмови у задоволенні вимог.
• Стимул для своєчасного виконання своїх зобов'язань.

Для судової практики:

• Чіткі критерії для визначення, чи не сплив строк позовної давності за конкретною вимогою.
• Основа для застосування наслідків спливу позовної давності.

Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону

Стаття 70 тісно пов'язана з:

• Статтею 71 – яка встановлює, що переривання позовної давності має силу лише щодо тієї зобов'язаної особи, стосовно якої ця дія була вчинена.
• Статтями, що встановлюють строки для вчинення певних дій (наприклад, статті 23, 34, 38, 44), оскільки початок перебігу позовної давності часто пов'язаний з цими строками.
• Статтею 53 – яка регулює втрату права регресу. Сплив позовної давності є іншою, самостійною підставою для припинення можливості примусового стягнення.

Висновки та практичні рекомендації

Стаття 70 Уніфікованого закону встановлює спеціальні строки позовної давності для вексельних вимог, які є коротшими порівняно із загальними строками цивільного законодавства. Це спрямовано на забезпечення швидкого та ефективного обігу векселів.

Для уникнення негативних наслідків, пов'язаних зі спливом позовної давності, рекомендується:

• Держателям: Ретельно відстежувати строки платежу та строки для вчинення протесту, і своєчасно пред'являти позовні вимоги у разі невиконання зобов'язань.
• Зобов'язаним особам: У разі пред'явлення до них позову, перевіряти, чи не сплив строк позовної давності.
• Всім учасникам: Чітко розуміти правила обчислення, переривання та зупинення строків позовної давності, встановлені як вексельним, так і загальним цивільним законодавством.

Правильне розуміння та застосування статті 70 є важливим для забезпечення належного захисту прав та інтересів усіх учасників вексельних відносин.