Платіж за переказним векселем, строк якого припадає на встановлений законом неробочий день, може бути витребуваний тільки в перший наступний робочий день. Так само всі інші дії, що стосуються переказного векселя, зокрема пред'явлення для акцепту і протест, можуть бути вчинені тільки в робочий день.
Якщо будь-яка з цих дій повинна бути вчинена протягом певного строку, останній день якого є встановленим законом неробочим днем, то цей строк подовжується до першого наступного робочого дня. Неробочі дні, що припадають на середину строку, враховуються при обчисленні цього строку.
Науково-практичний коментар:
Стаття 72 Уніфікованого закону відкриває Главу XII "Загальні положення" і встановлює важливі правила щодо обчислення строків у вексельному праві, зокрема, врахування неробочих днів. Ці правила спрямовані на забезпечення правової визначеності та захист інтересів учасників вексельного обігу, які можуть зіткнутися з ситуацією, коли строк для вчинення певної дії припадає на неробочий день.
Платіж у неробочий день
Перший абзац статті 72 встановлює правило: якщо строк платежу за переказним векселем припадає на встановлений законом неробочий день, то платіж може бути витребуваний тільки в перший наступний робочий день.
Наслідки цього правила:
Перенесення дати платежу: Фактична дата платежу переноситься на найближчий робочий день.
Захист інтересів платника: Платник не зобов'язаний здійснювати платіж у неробочий день.
Захист інтересів держателя: Держатель не втрачає своїх прав, якщо строк платежу припадає на неробочий день.
Вчинення інших дій у неробочий день
Перший абзац також поширює це правило на всі інші дії, що стосуються переказного векселя, зокрема:
Пред'явлення для акцепту.
Вчинення протесту (у неакцепті або неплатежі).
Це означає, що якщо строк для вчинення цих дій припадає на неробочий день, вони можуть бути вчинені тільки в перший наступний робочий день.
Обчислення строків, що закінчуються у неробочий день
Другий абзац статті 72 регулює ситуацію, коли певна дія повинна бути вчинена протягом певного строку, і останній день цього строку є встановленим законом неробочим днем. У такому випадку цей строк подовжується до першого наступного робочого дня.
Приклад: Якщо строк для пред'явлення векселя до акцепту закінчується в суботу (неробочий день), то він подовжується до понеділка (першого наступного робочого дня).
Врахування неробочих днів у середині строку
Другий абзац також встановлює важливе правило: неробочі дні, що припадають на середину строку, враховуються при обчисленні цього строку. Це означає, що вони не подовжують загальний строк, встановлений для вчинення дії.
Приклад: Якщо строк для вчинення протесту становить два робочих дні, і між цими днями припадає неробочий день, то загальний строк все одно становить два робочих дні (неробочий день у середині не додається до строку).
Визначення неробочих днів
Уніфікований закон не визначає, які саме дні є неробочими. Це питання регулюється національним законодавством кожної країни-учасниці Женевської конвенції.
В Україні неробочими днями є:
Вихідні дні (субота та неділя).
Святкові та неробочі дні, встановлені Кодексом законів про працю України (стаття 73).
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 72 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі. Закон України "Про обіг векселів в Україні" не містить додаткових положень щодо обчислення строків з урахуванням неробочих днів.
Українська судова практика послідовно застосовує правила статті 72 при вирішенні спорів, пов'язаних з дотриманням строків у вексельних відносинах.
Практичне значення статті 72
Стаття 72 має важливе практичне значення для всіх учасників вексельного обігу:
Забезпечення правової визначеності: Чіткі правила обчислення строків дозволяють уникнути спорів та непорозумінь.
Захист прав сторін: Правила враховують об'єктивну неможливість вчинення дій у неробочі дні.
Планування дій: Учасники можуть заздалегідь планувати свої дії, враховуючи можливе перенесення строків через неробочі дні.
Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 72 тісно пов'язана з усіма статтями Уніфікованого закону, які встановлюють будь-які строки для вчинення дій (наприклад, статті 23, 34, 38, 44, 53, 70).
Висновки та практичні рекомендації
Стаття 72 Уніфікованого закону встановлює важливі правила обчислення строків у вексельному праві з урахуванням неробочих днів. Ці правила забезпечують справедливий баланс інтересів сторін та сприяють правовій визначеності.
Для правильного застосування положень статті 72 рекомендується:
При визначенні строків: Завжди враховувати календар робочих та неробочих днів, встановлений законодавством України.
При плануванні дій: Заздалегідь розраховувати можливе перенесення строків через неробочі дні.
У разі сумнівів: Консультуватися з фахівцями у сфері вексельного права для точного визначення строків.
Дотримання правил, встановлених статтею 72, є необхідною умовою для належного виконання вексельних зобов'язань та захисту прав усіх учасників вексельних відносин.
Текст Статті 72
Науково-практичний коментар:
Стаття 72 Уніфікованого закону відкриває Главу XII "Загальні положення" і встановлює важливі правила щодо обчислення строків у вексельному праві, зокрема, врахування неробочих днів. Ці правила спрямовані на забезпечення правової визначеності та захист інтересів учасників вексельного обігу, які можуть зіткнутися з ситуацією, коли строк для вчинення певної дії припадає на неробочий день.
Платіж у неробочий день
Перший абзац статті 72 встановлює правило: якщо строк платежу за переказним векселем припадає на встановлений законом неробочий день, то платіж може бути витребуваний тільки в перший наступний робочий день.
Наслідки цього правила:
Вчинення інших дій у неробочий день
Перший абзац також поширює це правило на всі інші дії, що стосуються переказного векселя, зокрема:
Це означає, що якщо строк для вчинення цих дій припадає на неробочий день, вони можуть бути вчинені тільки в перший наступний робочий день.
Обчислення строків, що закінчуються у неробочий день
Другий абзац статті 72 регулює ситуацію, коли певна дія повинна бути вчинена протягом певного строку, і останній день цього строку є встановленим законом неробочим днем. У такому випадку цей строк подовжується до першого наступного робочого дня.
Приклад: Якщо строк для пред'явлення векселя до акцепту закінчується в суботу (неробочий день), то він подовжується до понеділка (першого наступного робочого дня).
Врахування неробочих днів у середині строку
Другий абзац також встановлює важливе правило: неробочі дні, що припадають на середину строку, враховуються при обчисленні цього строку. Це означає, що вони не подовжують загальний строк, встановлений для вчинення дії.
Приклад: Якщо строк для вчинення протесту становить два робочих дні, і між цими днями припадає неробочий день, то загальний строк все одно становить два робочих дні (неробочий день у середині не додається до строку).
Визначення неробочих днів
Уніфікований закон не визначає, які саме дні є неробочими. Це питання регулюється національним законодавством кожної країни-учасниці Женевської конвенції.
В Україні неробочими днями є:
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 72 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі. Закон України "Про обіг векселів в Україні" не містить додаткових положень щодо обчислення строків з урахуванням неробочих днів.
Українська судова практика послідовно застосовує правила статті 72 при вирішенні спорів, пов'язаних з дотриманням строків у вексельних відносинах.
Практичне значення статті 72
Стаття 72 має важливе практичне значення для всіх учасників вексельного обігу:
Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 72 тісно пов'язана з усіма статтями Уніфікованого закону, які встановлюють будь-які строки для вчинення дій (наприклад, статті 23, 34, 38, 44, 53, 70).
Висновки та практичні рекомендації
Стаття 72 Уніфікованого закону встановлює важливі правила обчислення строків у вексельному праві з урахуванням неробочих днів. Ці правила забезпечують справедливий баланс інтересів сторін та сприяють правовій визначеності.
Для правильного застосування положень статті 72 рекомендується:
Дотримання правил, встановлених статтею 72, є необхідною умовою для належного виконання вексельних зобов'язань та захисту прав усіх учасників вексельних відносин.