Кожна Висока Договірна Сторона може встановити, що зобов'язання за переказними векселями, виданими на її території, які не містять найменування "переказний вексель" (стаття 1, пункт 1 Уніфікованого закону), є тим не менше дійсними, за умови, що вони містять пряму вказівку про те, що вони видані за наказом.
Науково-практичний коментар:
Загальна характеристика Додатку II
Додаток II до Женевської конвенції 1930 року містить низку застережень, які дозволяють державам-учасницям вносити певні відхилення від уніфікованих норм вексельного права, встановлених Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі (УЗ). Ці застереження враховують особливості національних правових систем та торгових звичаїв окремих країн.
Україна, приєднавшись до Женевської конвенції, скористалася правом зробити деякі з цих застережень, що відображено у Законі України "Про обіг векселів в Україні".
Сутність застереження за Статтею 1 Додатку II
Стаття 1 Додатку II надає державам-учасницям право встановити, що переказні векселі, видані на їхній території, можуть бути дійсними навіть за відсутності обов'язкового реквізиту – найменування "переказний вексель" (як це вимагається пунктом 1 статті 1 УЗ).
Умова дійсності такого векселя: Наявність прямої вказівки про те, що вексель виданий "за наказом" (тобто, є ордерним цінним папером).
Мета застереження:
Врахування національних традицій: У деяких країнах історично склалася практика використання векселів без формальної назви "переказний вексель", але з чіткою вказівкою на їх ордерний характер.
Спрощення формальностей: Дозволяє уникнути визнання векселя недійсним через відсутність лише одного формального реквізиту, якщо його суть як ордерного цінного паперу є очевидною.
Застосування Статті 1 Додатку II в Україні
Україна НЕ скористалася правом, наданим статтею 1 Додатку II.
Це означає, що в Україні для дійсності переказного векселя обов'язковою є наявність найменування "переказний вексель" у тексті документа, висловленого тією мовою, якою цей документ складений (тобто, українською мовою – "переказний вексель").
Відповідно до статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", вексель, який видається на території України, складається державною мовою. Пункт 1 статті 1 Уніфікованого закону, який вимагає наявності найменування "переказний вексель", застосовується в Україні без винятків.
Наслідки для української практики:
Документ, який не містить найменування "переказний вексель", не матиме сили переказного векселя в Україні, навіть якщо він містить вказівку "за наказом" та всі інші реквізити.
Це підвищує формальні вимоги до оформлення векселів в Україні, але водночас забезпечує більшу правову визначеність.
Порівняння з іншими країнами
Деякі країни-учасниці Женевської конвенції скористалися правом, наданим статтею 1 Додатку II, і в їхньому національному законодавстві допускається дійсність переказних векселів без формальної назви, за умови наявності вказівки "за наказом". Це може створювати певні колізії при обігу таких векселів у міжнародних відносинах з Україною.
Практичне значення
Хоча Україна не застосовує застереження статті 1 Додатку II, знання цієї норми є важливим для:
Розуміння міжнародної практики: При роботі з векселями, виданими в інших країнах, необхідно враховувати можливі відмінності у формальних вимогах.
Уникнення помилок: Українським суб'єктам господарювання слід чітко дотримуватися вимоги щодо наявності найменування "переказний вексель" при видачі векселів на території України.
Висновки
Стаття 1 Додатку II до Женевської конвенції надає державам-учасницям можливість пом'якшити формальні вимоги до переказного векселя, дозволяючи його дійсність без найменування "переказний вексель" за умови наявності вказівки "за наказом".
Україна не скористалася цим правом, тому в українському вексельному праві наявність найменування "переказний вексель" є обов'язковим реквізитом. Це забезпечує високий рівень формалізації та правової визначеності вексельних відносин в Україні.
Текст Статті 1 Додатку II
Науково-практичний коментар:
Загальна характеристика Додатку II
Додаток II до Женевської конвенції 1930 року містить низку застережень, які дозволяють державам-учасницям вносити певні відхилення від уніфікованих норм вексельного права, встановлених Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі (УЗ). Ці застереження враховують особливості національних правових систем та торгових звичаїв окремих країн.
Україна, приєднавшись до Женевської конвенції, скористалася правом зробити деякі з цих застережень, що відображено у Законі України "Про обіг векселів в Україні".
Сутність застереження за Статтею 1 Додатку II
Стаття 1 Додатку II надає державам-учасницям право встановити, що переказні векселі, видані на їхній території, можуть бути дійсними навіть за відсутності обов'язкового реквізиту – найменування "переказний вексель" (як це вимагається пунктом 1 статті 1 УЗ).
Умова дійсності такого векселя: Наявність прямої вказівки про те, що вексель виданий "за наказом" (тобто, є ордерним цінним папером).
Мета застереження:
Застосування Статті 1 Додатку II в Україні
Україна НЕ скористалася правом, наданим статтею 1 Додатку II.
Це означає, що в Україні для дійсності переказного векселя обов'язковою є наявність найменування "переказний вексель" у тексті документа, висловленого тією мовою, якою цей документ складений (тобто, українською мовою – "переказний вексель").
Відповідно до статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", вексель, який видається на території України, складається державною мовою. Пункт 1 статті 1 Уніфікованого закону, який вимагає наявності найменування "переказний вексель", застосовується в Україні без винятків.
Наслідки для української практики:
Порівняння з іншими країнами
Деякі країни-учасниці Женевської конвенції скористалися правом, наданим статтею 1 Додатку II, і в їхньому національному законодавстві допускається дійсність переказних векселів без формальної назви, за умови наявності вказівки "за наказом". Це може створювати певні колізії при обігу таких векселів у міжнародних відносинах з Україною.
Практичне значення
Хоча Україна не застосовує застереження статті 1 Додатку II, знання цієї норми є важливим для:
Висновки
Стаття 1 Додатку II до Женевської конвенції надає державам-учасницям можливість пом'якшити формальні вимоги до переказного векселя, дозволяючи його дійсність без найменування "переказний вексель" за умови наявності вказівки "за наказом".
Україна не скористалася цим правом, тому в українському вексельному праві наявність найменування "переказний вексель" є обов'язковим реквізитом. Це забезпечує високий рівень формалізації та правової визначеності вексельних відносин в Україні.