Кожна з Високих Договірних Сторін має право щодо зобов'язань, взятих за переказними векселями на її власній території, визначати, яким чином фактичний підпис може бути замінений автентичною заявою, написаною на векселі, що підтверджує згоду особи, яка повинна була поставити підпис.
Науково-практичний коментар:
Сутність і призначення застереження
Стаття 2 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року надає державам-учасницям право встановлювати альтернативні способи автентифікації вексельних зобов'язань замість звичайного власноручного підпису. Це застереження має важливе значення для врахування національних особливостей оформлення документів та технічного розвитку.
Основні цілі цього застереження:
Врахування національних особливостей: Дозволяє враховувати способи автентифікації документів, що історично склалися в деяких країнах, включаючи традиційні форми посвідчення.
Адаптація до технологій: Забезпечує можливість адаптації до розвитку технологій підписання документів.
Доступність інструменту: Сприяє доступності вексельного інструментарію для осіб, які з різних причин не можуть власноручно підписати документ.
Подолання технічних бар'єрів: Допомагає усувати технічні перешкоди при здійсненні вексельних операцій.
Зміст права на застереження
Згідно зі статтею 2 Додатку II, держави-учасниці можуть:
Визначати альтернативні способи автентифікації замість власноручного підпису.
Встановлювати вимоги до "автентичної заяви", яка може замінити підпис.
Регулювати формат і порядок розміщення такої заяви на векселі.
Визначати категорії осіб, які можуть використовувати такі альтернативні способи.
Важливо зазначити, що це право стосується лише зобов'язань, взятих за переказними векселями на території відповідної держави. Це обмеження гарантує, що інші держави-учасниці не будуть зобов'язані визнавати такі альтернативні форми автентифікації для векселів, виданих за межами їхньої території.
Правові наслідки застереження
Якщо держава скористалася застереженням, передбаченим статтею 2 Додатку II, це має такі правові наслідки:
Документи з альтернативними формами автентифікації, оформлені відповідно до національного законодавства, вважаються дійсними переказними векселями на території цієї держави.
Інші держави-учасниці зобов'язані визнавати такі альтернативні форми автентифікації для векселів, виданих у державі, яка скористалася застереженням.
Вимоги до власноручного підпису, передбачені Уніфікованим законом, можуть бути модифіковані національним законодавством у межах, визначених застереженням.
Застосування Статті 2 Додатку II в Україні
Україна НЕ скористалася правом, наданим статтею 2 Додатку II.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", вексель підписується:
від імені юридичних осіб — власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом) чи уповноваженими ними особами;
від імені фізичних осіб — власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою;
від імені фізичних осіб-підприємців — власноручно зазначеною особою або уповноваженою нею особою.
Водночас, статтею 5 Закону передбачена можливість видачі векселя в документарній формі як електронного документа. У такому випадку вексель підписується з використанням електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Таким чином, хоча Україна не застосувала застереження, передбачене статтею 2 Додатку II, національне законодавство все ж передбачає можливість використання електронного підпису як альтернативи власноручному підпису, що концептуально відповідає ідеї застереження.
Практичне значення
Стаття 2 Додатку II має важливе практичне значення у контексті сучасного розвитку вексельного обігу:
Для міжнародних вексельних операцій: Важливо знати, які держави скористалися застереженням і які альтернативні форми автентифікації вони визнають.
При оцінці дійсності векселя: При оцінці векселя, виданого в іншій країні, слід враховувати можливість застосування альтернативних форм автентифікації відповідно до законодавства цієї країни.
В умовах електронного документообігу: Це застереження стає особливо актуальним, оскільки дозволяє адаптувати вексельний обіг до нових технологій.
Для осіб з обмеженими можливостями: Альтернативні способи автентифікації можуть бути єдиним доступним способом участі у вексельних відносинах.
Висновки
Стаття 2 Додатку II до Женевської конвенції демонструє гнучкий підхід до питань форми вексельних документів. Вона відображає прагнення до балансу між уніфікацією вексельного права, повагою до національних особливостей, технологічною нейтральністю та правовою визначеністю.
У сучасних умовах цифровізації економіки та розвитку електронного документообігу застереження, передбачене статтею 2 Додатку II, набуває нового змісту, дозволяючи адаптувати традиційний інститут вексельного права до викликів цифрової епохи без необхідності перегляду Уніфікованого закону в цілому. Таким чином, стаття 2 Додатку II є важливим інструментом модернізації вексельного права, що дозволяє зберегти баланс між традиційними вимогами до форми векселя та потребами сучасного ділового обороту.
Текст Статті 2 Додатку II
Науково-практичний коментар:
Сутність і призначення застереження
Стаття 2 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року надає державам-учасницям право встановлювати альтернативні способи автентифікації вексельних зобов'язань замість звичайного власноручного підпису. Це застереження має важливе значення для врахування національних особливостей оформлення документів та технічного розвитку.
Основні цілі цього застереження:
Зміст права на застереження
Згідно зі статтею 2 Додатку II, держави-учасниці можуть:
Важливо зазначити, що це право стосується лише зобов'язань, взятих за переказними векселями на території відповідної держави. Це обмеження гарантує, що інші держави-учасниці не будуть зобов'язані визнавати такі альтернативні форми автентифікації для векселів, виданих за межами їхньої території.
Правові наслідки застереження
Якщо держава скористалася застереженням, передбаченим статтею 2 Додатку II, це має такі правові наслідки:
Застосування Статті 2 Додатку II в Україні
Україна НЕ скористалася правом, наданим статтею 2 Додатку II.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", вексель підписується:
Водночас, статтею 5 Закону передбачена можливість видачі векселя в документарній формі як електронного документа. У такому випадку вексель підписується з використанням електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Таким чином, хоча Україна не застосувала застереження, передбачене статтею 2 Додатку II, національне законодавство все ж передбачає можливість використання електронного підпису як альтернативи власноручному підпису, що концептуально відповідає ідеї застереження.
Практичне значення
Стаття 2 Додатку II має важливе практичне значення у контексті сучасного розвитку вексельного обігу:
Висновки
Стаття 2 Додатку II до Женевської конвенції демонструє гнучкий підхід до питань форми вексельних документів. Вона відображає прагнення до балансу між уніфікацією вексельного права, повагою до національних особливостей, технологічною нейтральністю та правовою визначеністю.
У сучасних умовах цифровізації економіки та розвитку електронного документообігу застереження, передбачене статтею 2 Додатку II, набуває нового змісту, дозволяючи адаптувати традиційний інститут вексельного права до викликів цифрової епохи без необхідності перегляду Уніфікованого закону в цілому. Таким чином, стаття 2 Додатку II є важливим інструментом модернізації вексельного права, що дозволяє зберегти баланс між традиційними вимогами до форми векселя та потребами сучасного ділового обороту.