Кожна з Високих Договірних Сторін залишає за собою право не включати статтю 10 Уніфікованого закону у свій національний закон.
Науково-практичний коментар:
Зміст статті 10 Уніфікованого закону
Для належного розуміння сутності застереження, передбаченого статтею 3 Додатку II, важливо згадати зміст статті 10 Уніфікованого закону, яка встановлює:
"Якщо переказний вексель, що був не заповнений на момент видачі, був заповнений іншим чином, ніж передбачено укладеними угодами, то недотримання таких угод не може бути протиставлено держателю векселя, якщо тільки він не придбав переказний вексель несумлінно або, придбаваючи його, не допустив грубу необережність."
Ця стаття встановлює правило захисту добросовісного набувача бланкового (не повністю заповненого) векселя та обмежує можливість боржника висувати заперечення, засновані на порушенні угод щодо заповнення бланкового векселя.
Сутність і призначення застереження
Застереження, передбачене статтею 3 Додатку II, дозволяє державам-учасницям не включати до свого національного законодавства положення статті 10 Уніфікованого закону. Таке застереження має на меті:
Забезпечити гнучкість: У регулюванні питань, пов'язаних з бланковими векселями, з урахуванням особливостей національного правового регулювання.
Посилити захист боржників: Надати можливість посилити захист інтересів боржників у випадках, коли бланковий вексель був заповнений з порушенням угод.
Врахувати різні підходи: Дозволити врахувати різні підходи до балансу інтересів добросовісних набувачів та боржників, що існують у різних правових системах.
Правові наслідки застереження
Якщо держава скористалася застереженням, передбаченим статтею 3 Додатку II, це має такі правові наслідки:
Стаття 10 Уніфікованого закону не застосовується на території цієї держави або застосовується з модифікаціями, передбаченими національним законодавством.
Боржник за векселем може висувати заперечення, засновані на порушенні угод щодо заповнення бланкового векселя, навіть проти добросовісного набувача.
Правове становище добросовісного набувача бланкового векселя може бути менш захищеним порівняно з режимом, передбаченим Уніфікованим законом.
Застосування Статті 3 Додатку II в Україні
Україна СКОРИСТАЛАСЯ правом, наданим статтею 3 Додатку II.
Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", "стаття 10 Уніфікованого закону не застосовується".
Це означає, що в Україні боржник за векселем може висувати проти будь-якого векселедержателя заперечення, засновані на порушенні угод щодо заповнення бланкового векселя, незалежно від добросовісності набувача.
Таке регулювання значно відрізняється від підходу, передбаченого Уніфікованим законом, і суттєво впливає на правовий режим бланкових векселів в Україні, зміщуючи баланс інтересів на користь боржників. Це пов'язано з прагненням українського законодавця запобігти можливим зловживанням з використанням незаповнених вексельних бланків.
Практичне значення
Застереження, передбачене статтею 3 Додатку II, та його імплементація в Україні мають важливе практичне значення для учасників вексельних відносин:
Для векселедавців та індосантів: Можливість висувати заперечення, засновані на порушенні угод щодо заповнення бланкового векселя, проти будь-якого векселедержателя. Зменшення ризиків, пов'язаних з видачею бланкових векселів.
Для векселедержателів: Підвищені ризики при придбанні векселів, які були видані як бланкові. Необхідність перевірки дотримання угод щодо заповнення бланкового векселя. Потреба в додатковій обачності при придбанні векселів.
Для міжнародного вексельного обігу: Необхідність враховувати різний правовий режим бланкових векселів у різних країнах. Потреба в додатковому аналізі ризиків при придбанні векселів, виданих у країнах, які скористалися цим застереженням, або в Україні.
Судова практика
В українській судовій практиці питання, пов'язані з бланковими векселями, вирішуються з урахуванням незастосовності статті 10 Уніфікованого закону. Це означає, що суди визнають право боржника висувати заперечення, засновані на порушенні угод щодо заповнення бланкового векселя, навіть проти добросовісного векселедержателя. Суди часто вимагають доказів наявності чітких домовленостей щодо заповнення векселя та їх дотримання.
Висновки
Стаття 3 Додатку II відображає прагнення Женевської конвенції забезпечити гнучкість у регулюванні деяких аспектів вексельних відносин з урахуванням національних правових традицій. Рішення України не застосовувати статтю 10 Уніфікованого закону є суттєвою особливістю національного вексельного права, спрямованою на посилення захисту боржників у відносинах, пов'язаних з бланковими векселями.
Учасникам вексельного обігу в Україні слід бути особливо уважними при роботі з векселями, які потенційно могли бути видані як бланкові, та ретельно перевіряти всі обставини їх заповнення.
Текст Статті 3 Додатку II
Науково-практичний коментар:
Зміст статті 10 Уніфікованого закону
Для належного розуміння сутності застереження, передбаченого статтею 3 Додатку II, важливо згадати зміст статті 10 Уніфікованого закону, яка встановлює:
Ця стаття встановлює правило захисту добросовісного набувача бланкового (не повністю заповненого) векселя та обмежує можливість боржника висувати заперечення, засновані на порушенні угод щодо заповнення бланкового векселя.
Сутність і призначення застереження
Застереження, передбачене статтею 3 Додатку II, дозволяє державам-учасницям не включати до свого національного законодавства положення статті 10 Уніфікованого закону. Таке застереження має на меті:
Правові наслідки застереження
Якщо держава скористалася застереженням, передбаченим статтею 3 Додатку II, це має такі правові наслідки:
Застосування Статті 3 Додатку II в Україні
Україна СКОРИСТАЛАСЯ правом, наданим статтею 3 Додатку II.
Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", "стаття 10 Уніфікованого закону не застосовується".
Це означає, що в Україні боржник за векселем може висувати проти будь-якого векселедержателя заперечення, засновані на порушенні угод щодо заповнення бланкового векселя, незалежно від добросовісності набувача.
Таке регулювання значно відрізняється від підходу, передбаченого Уніфікованим законом, і суттєво впливає на правовий режим бланкових векселів в Україні, зміщуючи баланс інтересів на користь боржників. Це пов'язано з прагненням українського законодавця запобігти можливим зловживанням з використанням незаповнених вексельних бланків.
Практичне значення
Застереження, передбачене статтею 3 Додатку II, та його імплементація в Україні мають важливе практичне значення для учасників вексельних відносин:
Судова практика
В українській судовій практиці питання, пов'язані з бланковими векселями, вирішуються з урахуванням незастосовності статті 10 Уніфікованого закону. Це означає, що суди визнають право боржника висувати заперечення, засновані на порушенні угод щодо заповнення бланкового векселя, навіть проти добросовісного векселедержателя. Суди часто вимагають доказів наявності чітких домовленостей щодо заповнення векселя та їх дотримання.
Висновки
Стаття 3 Додатку II відображає прагнення Женевської конвенції забезпечити гнучкість у регулюванні деяких аспектів вексельних відносин з урахуванням національних правових традицій. Рішення України не застосовувати статтю 10 Уніфікованого закону є суттєвою особливістю національного вексельного права, спрямованою на посилення захисту боржників у відносинах, пов'язаних з бланковими векселями.
Учасникам вексельного обігу в Україні слід бути особливо уважними при роботі з векселями, які потенційно могли бути видані як бланкові, та ретельно перевіряти всі обставини їх заповнення.