Науково-практичний коментар:

Стаття 4 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року надає державам-учасницям право допустити оформлення авалю (вексельного поручительства) на окремому документі, а не на самому векселі або алонжі, як це передбачено Уніфікованим законом. Це застереження має важливе значення для практики вексельного обігу та відображає гнучкий підхід Конвенції до формальних аспектів вексельних відносин.

1. Співвідношення зі статтею 31 Уніфікованого закону

Для розуміння сутності застереження необхідно звернутися до змісту статті 31 Уніфікованого закону, абзац 1 якої встановлює:

"Аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі."

Ця норма передбачає, що аваль (вексельне поручительство) має бути оформлений безпосередньо на самому векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі), що забезпечує нерозривний зв'язок між векселем та поручительством за ним.

Стаття 4 Додатку II дозволяє частково відійти від цього правила, допускаючи оформлення авалю на окремому документі за умови зазначення в ньому місця оформлення.

2. Сутність і призначення застереження

Застереження, передбачене статтею 4 Додатку II, дозволяє державам-учасницям:

• Допустити оформлення авалю на окремому від векселя документі;
• Визначити умови дійсності такого окремого авалю, зокрема, обов'язкове зазначення в ньому місця оформлення;
• Адаптувати формальні вимоги до авалю з урахуванням національних правових традицій та практики ділового обороту;
• Розширити можливості для надання вексельних поручительств.

Таке застереження спрямоване на забезпечення гнучкості в оформленні вексельних поручительств та врахування особливостей національної практики.

3. Правові наслідки застереження

Якщо держава скористалася застереженням, передбаченим статтею 4 Додатку II, це має такі правові наслідки:

• Допустимість окремого авалю: на території цієї держави аваль може бути даний не лише на самому векселі або алонжі, а й на окремому документі;
• Вимога щодо місця оформлення: в окремому документі, що містить аваль, повинно бути обов'язково зазначено місце його оформлення;
• Правова сила окремого авалю: такий окремий аваль має таку ж юридичну силу, як і аваль, вчинений безпосередньо на векселі або алонжі;
• Застосування інших правил про аваль: до окремого авалю також застосовуються інші положення статей 30-32 Уніфікованого закону щодо авалю, зокрема, щодо змісту авалю, відповідальності аваліста тощо.

4. Застосування Статті 4 Додатку II в Україні

Україна НЕ скористалася правом, наданим статтею 4 Додатку II.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", Україна застосовує застереження, обумовлені у статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатку II до Женевської конвенції 1930 року, але застереження, передбачене статтею 4, не включено до цього переліку.

Це означає, що в Україні аваль може бути вчинений виключно на самому векселі або на алонжі, як це передбачено абзацом 1 статті 31 Уніфікованого закону. Оформлення авалю на окремому документі не допускається українським законодавством, і такий окремий аваль не матиме сили вексельного поручительства.

5. Практичне значення статті 4 Додатку II

Застереження, передбачене статтею 4 Додатку II, має важливе практичне значення для учасників вексельних відносин:

• Для міжнародного вексельного обігу:
  • Необхідність враховувати різний правовий режим авалю в різних країнах;
  • Потреба перевіряти, чи допускається оформлення авалю на окремому документі у відповідній країні;
  • Важливість правильного оформлення авалю з урахуванням вимог національного законодавства.
• Для української практики:
  • Розуміння неможливості оформлення авалю на окремому документі;
  • Необхідність вчинення авалю безпосередньо на векселі або алонжі;
  • Потреба в додатковій обачності при отриманні векселів з авалями, оформленими в інших країнах.

6. Значення для вексельного права

Стаття 4 Додатку II має важливе значення для розвитку та функціонування вексельного права:

• Вона демонструє баланс між прагненням до уніфікації вексельного права та повагою до національних правових традицій;
• Вона забезпечує гнучкість у регулюванні формальних аспектів вексельних відносин;
• Вона відображає практичний підхід до регулювання, що враховує реальні потреби ділового обороту;
• Вона сприяє адаптації вексельного права до національних умов без порушення основних принципів вексельних відносин.

7. Практичні рекомендації

З урахуванням положень статті 4 Додатку II та її незастосування в Україні, учасникам вексельних відносин рекомендується:

• При оформленні авалю в Україні:
  • Вчиняти аваль виключно на самому векселі або на алонжі;
  • Дотримуватися всіх формальних вимог до авалю, передбачених статтями 30-32 Уніфікованого закону;
  • Уникати оформлення авалю на окремому документі, оскільки він не матиме сили вексельного поручительства.
• При міжнародних вексельних операціях:
  • Перевіряти, чи скористалася відповідна країна застереженням, передбаченим статтею 4 Додатку II;
  • Враховувати відмінності в правовому регулюванні авалю в різних країнах;
  • При необхідності консультуватися з юристами країни, де вчиняється аваль або де вексель буде пред'явлений до платежу.

Таким чином, стаття 4 Додатку II є важливим елементом системи застережень, що дозволяє державам-учасницям адаптувати вексельне право до своїх національних особливостей без порушення його основних принципів. Хоча Україна не скористалася цим застереженням, його розуміння є необхідним для повноцінної участі у міжнародному вексельному обігу.