Науково-практичний коментар:

Стаття 5 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року дозволяє державам-учасницям модифікувати правило щодо строків пред'явлення векселя до платежу, встановлене статтею 38 Уніфікованого закону. Це застереження спрямоване на забезпечення більшої визначеності щодо моменту пред'явлення векселя до платежу та має важливе практичне значення для функціонування вексельного обігу.

1. Співвідношення зі статтею 38 Уніфікованого закону

Для розуміння сутності застереження необхідно проаналізувати зміст статті 38 Уніфікованого закону, абзац 1 якої встановлює:

"Держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів."

Таким чином, Уніфікований закон надає векселедержателю гнучкість, дозволяючи пред'явити вексель для платежу як у день настання строку платежу, так і протягом двох наступних робочих днів.

Стаття 5 Додатку II дозволяє державам-учасницям обмежити цю гнучкість, зобов'язавши векселедержателя пред'явити вексель саме в день настання строку платежу.

2. Сутність і призначення застереження

Застереження, передбачене статтею 5 Додатку II, дозволяє державам-учасницям:

• Встановити більш суворий режим щодо строків пред'явлення векселя до платежу;
• Зобов'язати векселедержателя пред'явити вексель саме в день настання строку платежу, а не протягом двох наступних робочих днів;
• Визначити правові наслідки недотримання такого обов'язку, які обмежуються відшкодуванням збитків.

Таке застереження спрямоване на:

• Забезпечення більшої визначеності щодо моменту платежу;
• Захист інтересів платника, який повинен бути готовим здійснити платіж у визначений день;
• Мінімізацію ризиків, пов'язаних з коливанням валютних курсів та інших ринкових факторів.

3. Обмеження санкцій за порушення обов'язку

Важливою особливістю статті 5 Додатку II є обмеження правових наслідків невиконання обов'язку пред'явити вексель у день настання строку платежу. Такі наслідки можуть полягати "лише в обов'язку відшкодувати збитки".

Це означає, що:

• Векселедержатель не втрачає вексельних прав через непред'явлення векселя саме в день настання строку платежу;
• Не відбувається втрати права регресу проти індосантів та інших зобов'язаних осіб;
• Векселедержатель може нести відповідальність лише за фактично завдані збитки, що виникли внаслідок непред'явлення векселя у встановлений день.

4. Визнання зобов'язання іншими державами

Другий абзац статті 5 Додатку II встановлює, що інші Високі Договірні Сторони мають право визначити умови, на яких вони визнають обов'язок пред'явлення векселя саме в день настання строку платежу.

Це положення забезпечує:

• Повагу до суверенітету інших держав-учасниць у визначенні умов визнання спеціальних зобов'язань;
• Гнучкість у міжнародному вексельному обігу, дозволяючи країнам встановлювати додаткові умови для визнання обов'язку, передбаченого застереженням;
• Врахування особливостей національних правових систем при визнанні специфічних зобов'язань, встановлених законодавством інших країн.

5. Застосування Статті 5 Додатку II в Україні

Україна НЕ скористалася правом, наданим статтею 5 Додатку II.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", Україна застосовує застереження, обумовлені у статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатку II до Женевської конвенції 1930 року, але застереження, передбачене статтею 5, не включено до цього переліку.

Це означає, що в Україні діє правило, встановлене статтею 38 Уніфікованого закону, яке дозволяє векселедержателю пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

6. Практичне значення статті 5 Додатку II

Застереження, передбачене статтею 5 Додатку II, має практичне значення для учасників вексельних відносин:

• Для міжнародного вексельного обігу:
  • Необхідність враховувати різні вимоги щодо строків пред'явлення векселя до платежу в різних країнах;
  • Потреба перевіряти, чи скористалася відповідна країна застереженням, передбаченим статтею 5 Додатку II;
  • Важливість правильного розрахунку строків для пред'явлення векселя до платежу з урахуванням місця платежу.
• Для української практики:
  • Розуміння можливості пред'явити вексель для платежу протягом трьох днів (день платежу та два наступні робочі дні);
  • Врахування цього правила при плануванні фінансових операцій, пов'язаних з вексельними платежами;
  • Важливість перевірки правил пред'явлення векселя для платежу при здійсненні міжнародних операцій.

7. Значення для вексельного права

Стаття 5 Додатку II має важливе значення для розвитку та функціонування вексельного права:

• Вона забезпечує баланс між уніфікацією вексельного права та врахуванням національних особливостей;
• Вона дозволяє державам встановити більш суворі вимоги щодо строків пред'явлення векселя до платежу, зберігаючи при цьому основні принципи вексельного права;
• Вона обмежує наслідки недотримання таких більш суворих вимог, запобігаючи втраті векселедержателем його вексельних прав;
• Вона забезпечує гнучкість у міждержавних відносинах, дозволяючи країнам визначати умови визнання спеціальних зобов'язань, встановлених законодавством інших країн.

Таким чином, стаття 5 Додатку II є важливим елементом системи застережень, що дозволяє державам-учасницям адаптувати вексельне право до своїх національних особливостей, забезпечуючи при цьому збереження основних принципів і механізмів вексельних відносин, а також узгодженість міжнародного вексельного обігу.