За законодавством кожної з Високих Договірних Сторін залишається право точно визначити юридичні ситуації, передбачені у пунктах 2 і 3 статті 43 і в абзацах 5 і 6 статті 44 Уніфікованого Закону.
Науково-практичний коментар:
Стаття 10 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року надає державам-учасницям право конкретизувати у своєму національному законодавстві певні юридичні ситуації, передбачені Уніфікованим законом. Це застереження має важливе практичне значення, оскільки дозволяє адаптувати вексельне право до особливостей національних правових систем у питаннях, пов'язаних з банкрутством і неплатоспроможністю.
1. Співвідношення з положеннями Уніфікованого закону
Для розуміння сутності застереження необхідно проаналізувати ті положення Уніфікованого закону, щодо яких державам надано право конкретизації:
1.1. Пункти 2 і 3 статті 43 Уніфікованого закону
Ці пункти стосуються випадків, коли векселедержатель може використати своє право регресу навіть до настання строку платежу:
Пункт 2 статті 43 передбачає можливість використання права регресу "у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно";
Пункт 3 статті 43 стосується випадку "банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту".
1.2. Абзаци 5 і 6 статті 44 Уніфікованого закону
Ці абзаци визначають процедурні аспекти використання права регресу у випадках банкрутства або припинення платежів:
Абзац 5 статті 44 встановлює, що "у разі припинення платежів трасатом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно, держатель не зможе використати своє право регресу доти, доки вексель не буде пред'явлений трасату для платежу і не буде здійснений протест";
Абзац 6 статті 44 передбачає, що "у разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі оголошення банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем права регресу буде достатньо пред'явлення судового рішення про оголошення банкрутом такого трасата чи трасанта."
2. Сутність і призначення застереження
Застереження, передбачене статтею 10 Додатку II, надає державам-учасницям право:
Конкретизувати юридичні поняття, такі як "банкрутство", "припинення платежів", "безрезультатне звернення стягнення на майно";
Визначити документи, які є достатніми для підтвердження відповідних юридичних фактів;
Встановити процедурні особливості використання права регресу в зазначених випадках;
Адаптувати відповідні положення Уніфікованого закону до особливостей національного законодавства про банкрутство та виконавче провадження.
Основні цілі цього застереження:
Забезпечення правової визначеності щодо підстав дострокового використання права регресу;
Врахування особливостей національних правових систем щодо процедур банкрутства і виконавчого провадження;
Гармонізація вексельного права з національним законодавством про неплатоспроможність;
Спрощення практичного застосування відповідних положень Уніфікованого закону.
3. Застосування Статті 10 Додатку II в Україні
Україна СКОРИСТАЛАСЯ правом, наданим статтею 10 Додатку II.
Відповідно до пункту 4 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", юридичні ситуації, зазначені у відповідних положеннях Уніфікованого закону, визначаються таким чином:
Щодо пункту 2 статті 43: "у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель";
Щодо пункту 3 статті 43: "у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту";
Щодо абзацу 6 статті 44: "у разі визнання трасата банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель, або у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем векселя права регресу буде достатнім пред'явлення судового рішення про визнання банкрутом такого трасата чи трасанта".
Таким чином, українське законодавство:
Розширює підстави для дострокового використання права регресу, включаючи не лише визнання трасата банкрутом, але й порушення щодо нього справи про банкрутство;
Конкретизує документ, який є достатнім для використання права регресу — судове рішення про визнання банкрутом;
Уточнює порядок застосування положень Уніфікованого закону відповідно до особливостей українського законодавства про банкрутство.
4. Практичне значення статті 10 Додатку II
Застереження, передбачене статтею 10 Додатку II, має важливе практичне значення для учасників вексельних відносин:
Для векселедержателів:
Чітке визначення підстав для дострокового використання права регресу;
Розуміння документів, які необхідно отримати для підтвердження відповідних юридичних фактів;
Можливість планувати свої дії у випадку банкрутства або припинення платежів боржником.
Для боржників за векселем:
Правова визначеність щодо наслідків порушення справи про банкрутство або визнання банкрутом;
Розуміння моменту, з якого векселедержатель може використати своє право регресу.
Для судів та нотаріусів:
Чіткі критерії для оцінки правомірності дострокового використання права регресу;
Визначеність щодо документів, які підтверджують відповідні юридичні факти.
5. Практична реалізація в Україні
В українській правовій системі конкретизація, передбачена пунктом 4 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", має такі практичні наслідки:
Дострокове використання права регресу можливе вже з моменту порушення господарським судом справи про банкрутство трасата, а не лише після визнання його банкрутом;
Для підтвердження факту банкрутства необхідне судове рішення про визнання боржника банкрутом, а не будь-який інший документ;
При порушенні справи про банкрутство трасата векселедержатель може пред'явити відповідну ухвалу господарського суду для підтвердження свого права на достроковий регрес.
6. Значення для міжнародного вексельного обігу
При здійсненні міжнародних вексельних операцій важливо враховувати, що різні країни можуть по-різному конкретизувати юридичні ситуації, передбачені пунктами 2 і 3 статті 43 та абзацами 5 і 6 статті 44 Уніфікованого закону. Це має значення для:
Оцінки ризиків при придбанні векселів, виданих в інших країнах;
Визначення можливості дострокового використання права регресу в різних юрисдикціях;
Планування дій у випадку банкрутства або припинення платежів боржником.
7. Значення для вексельного права
Стаття 10 Додатку II має важливе значення для функціонування вексельного права:
Вона забезпечує гармонізацію вексельного права з національним законодавством про банкрутство та виконавче провадження;
Вона підвищує правову визначеність щодо підстав дострокового використання права регресу;
Вона сприяє ефективності вексельного обігу в умовах неплатоспроможності учасників;
Вона демонструє гнучкість Женевської системи вексельного права, яка дозволяє враховувати особливості національних правових систем.
Таким чином, стаття 10 Додатку II є важливим елементом системи застережень, що забезпечує ефективне функціонування вексельного права з урахуванням особливостей національних законодавств про банкрутство та виконавче провадження. Застосування цього застереження в Україні надає додаткову правову визначеність учасникам вексельних відносин та сприяє захисту прав векселедержателів у випадку неплатоспроможності боржників.
Текст Статті 10 Додатку II
Науково-практичний коментар:
Стаття 10 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року надає державам-учасницям право конкретизувати у своєму національному законодавстві певні юридичні ситуації, передбачені Уніфікованим законом. Це застереження має важливе практичне значення, оскільки дозволяє адаптувати вексельне право до особливостей національних правових систем у питаннях, пов'язаних з банкрутством і неплатоспроможністю.
1. Співвідношення з положеннями Уніфікованого закону
Для розуміння сутності застереження необхідно проаналізувати ті положення Уніфікованого закону, щодо яких державам надано право конкретизації:
1.1. Пункти 2 і 3 статті 43 Уніфікованого закону
Ці пункти стосуються випадків, коли векселедержатель може використати своє право регресу навіть до настання строку платежу:
1.2. Абзаци 5 і 6 статті 44 Уніфікованого закону
Ці абзаци визначають процедурні аспекти використання права регресу у випадках банкрутства або припинення платежів:
2. Сутність і призначення застереження
Застереження, передбачене статтею 10 Додатку II, надає державам-учасницям право:
Основні цілі цього застереження:
3. Застосування Статті 10 Додатку II в Україні
Україна СКОРИСТАЛАСЯ правом, наданим статтею 10 Додатку II.
Відповідно до пункту 4 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", юридичні ситуації, зазначені у відповідних положеннях Уніфікованого закону, визначаються таким чином:
Таким чином, українське законодавство:
4. Практичне значення статті 10 Додатку II
Застереження, передбачене статтею 10 Додатку II, має важливе практичне значення для учасників вексельних відносин:
5. Практична реалізація в Україні
В українській правовій системі конкретизація, передбачена пунктом 4 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", має такі практичні наслідки:
6. Значення для міжнародного вексельного обігу
При здійсненні міжнародних вексельних операцій важливо враховувати, що різні країни можуть по-різному конкретизувати юридичні ситуації, передбачені пунктами 2 і 3 статті 43 та абзацами 5 і 6 статті 44 Уніфікованого закону. Це має значення для:
7. Значення для вексельного права
Стаття 10 Додатку II має важливе значення для функціонування вексельного права:
Таким чином, стаття 10 Додатку II є важливим елементом системи застережень, що забезпечує ефективне функціонування вексельного права з урахуванням особливостей національних законодавств про банкрутство та виконавче провадження. Застосування цього застереження в Україні надає додаткову правову визначеність учасникам вексельних відносин та сприяє захисту прав векселедержателів у випадку неплатоспроможності боржників.