У порядку часткової відміни положень пунктів 2 і 3 статті 43 і статті 74 Уніфікованого закону кожна з Високих Договірних Сторін залишає за собою право передбачити у своєму законодавстві для осіб, які забезпечують переказний вексель, можливість, у разі використання права регресу проти них, отримати пільгові строки, які в жодному разі не можуть продовжуватися довше строку платежу за векселем.
Науково-практичний коментар:
Загальна характеристика положення
Стаття 11 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року надає державам-учасницям право відступити від певних положень Уніфікованого закону щодо строгості вексельного обігу та передбачити у своєму національному законодавстві можливість надання пільгових строків для осіб, які виступають гарантами (забезпечують) за переказними векселями.
Співвідношення з Уніфікованим законом
Стаття 11 Додатку II частково відміняє:
Пункти 2 і 3 статті 43 Уніфікованого закону: Ці пункти визначають підстави для використання права регресу до настання строку платежу (у випадках відмови в акцепті, банкрутства трасата або трасанта). Застереження дозволяє надати пільгові строки особам, проти яких використовується такий достроковий регрес.
Статтю 74 Уніфікованого закону: Ця стаття категорично забороняє застосування будь-яких не встановлених законом або судом пільгових строків. Застереження статті 11 Додатку II створює виняток із цього загального правила.
Обмеження пільгових строків
Важливою умовою надання пільгових строків згідно зі статтею 11 Додатку II є те, що вони "в жодному разі не можуть продовжуватися довше строку платежу за векселем". Це обмеження спрямоване на захист інтересів векселедержателя та запобігання надмірному затягуванню виконання вексельних зобов'язань.
Застосування Статті 11 Додатку II в Україні
Україна НЕ скористалася правом, наданим статтею 11 Додатку II.
У статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" чітко визначено, які саме застереження з Додатку II діють в Україні. Застереження щодо пільгових строків, передбачене статтею 11 Додатку II, не включено до цього переліку.
Це означає, що в Україні:
Діє загальна заборона на застосування пільгових строків, не встановлених законом або судом (стаття 74 Уніфікованого закону).
Особи, які забезпечують переказний вексель (авалісти, індосанти тощо), не мають додаткових пільгових строків у разі використання права регресу проти них.
Строки для здійснення права регресу застосовуються у повній відповідності до Уніфікованого закону без послаблень.
Практичне значення
Відсутність імплементації цього застереження в українському законодавстві підкреслює важливий принцип вексельного права - строгість і точність дотримання строків та процедур. В українській правовій системі не допускаються жодні відстрочки або пільгові періоди для осіб, які забезпечують вексель, що підвищує надійність вексельних зобов'язань та захищає права векселедержателя.
Таким чином, український законодавець обрав більш суворий підхід до регулювання вексельних відносин, що відповідає міжнародній практиці підвищення довіри до векселів як надійних платіжних інструментів.
Висновки
Стаття 11 Додатку II надає державам-учасницям можливість встановити пільгові строки для осіб, які забезпечують переказний вексель, у разі використання права регресу проти них. Однак Україна не скористалася цим правом, що свідчить про прихильність до більш суворого режиму вексельного обігу та захисту інтересів векселедержателів.
Учасникам вексельних відносин в Україні слід враховувати відсутність пільгових строків та необхідність своєчасного виконання вексельних зобов'язань.
Текст Статті 11 Додатку II
Науково-практичний коментар:
Загальна характеристика положення
Стаття 11 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року надає державам-учасницям право відступити від певних положень Уніфікованого закону щодо строгості вексельного обігу та передбачити у своєму національному законодавстві можливість надання пільгових строків для осіб, які виступають гарантами (забезпечують) за переказними векселями.
Співвідношення з Уніфікованим законом
Стаття 11 Додатку II частково відміняє:
Обмеження пільгових строків
Важливою умовою надання пільгових строків згідно зі статтею 11 Додатку II є те, що вони "в жодному разі не можуть продовжуватися довше строку платежу за векселем". Це обмеження спрямоване на захист інтересів векселедержателя та запобігання надмірному затягуванню виконання вексельних зобов'язань.
Застосування Статті 11 Додатку II в Україні
Україна НЕ скористалася правом, наданим статтею 11 Додатку II.
У статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" чітко визначено, які саме застереження з Додатку II діють в Україні. Застереження щодо пільгових строків, передбачене статтею 11 Додатку II, не включено до цього переліку.
Це означає, що в Україні:
Практичне значення
Відсутність імплементації цього застереження в українському законодавстві підкреслює важливий принцип вексельного права - строгість і точність дотримання строків та процедур. В українській правовій системі не допускаються жодні відстрочки або пільгові періоди для осіб, які забезпечують вексель, що підвищує надійність вексельних зобов'язань та захищає права векселедержателя.
Таким чином, український законодавець обрав більш суворий підхід до регулювання вексельних відносин, що відповідає міжнародній практиці підвищення довіри до векселів як надійних платіжних інструментів.
Висновки
Стаття 11 Додатку II надає державам-учасницям можливість встановити пільгові строки для осіб, які забезпечують переказний вексель, у разі використання права регресу проти них. Однак Україна не скористалася цим правом, що свідчить про прихильність до більш суворого режиму вексельного обігу та захисту інтересів векселедержателів.
Учасникам вексельних відносин в Україні слід враховувати відсутність пільгових строків та необхідність своєчасного виконання вексельних зобов'язань.