Кожна з Високих Договірних Сторін має право встановити щодо переказних векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на її території, що відсоткова ставка, про яку йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, може бути замінена існуючою відсотковою ставкою, встановленою законом, на території такої Високої Договірної Сторони.
Науково-практичний коментар:
Зміст застереження
Стаття 13 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року дозволяє державам-учасницям не застосовувати фіксовану відсоткову ставку у розмірі 6%, встановлену Уніфікованим законом для нарахування відсотків при регресі, а використовувати національну відсоткову ставку, визначену відповідно до внутрішнього законодавства.
Положення Уніфікованого закону, до яких стосується застереження
Застереження стосується:
Пункту 2 статті 48 Уніфікованого закону: Згідно з цим пунктом, держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, "відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу".
Пункту 2 статті 49 Уніфікованого закону: Згідно з цим пунктом, особа, яка прийме вексель і здійснить платіж за ним, може стягнути "відсотки на вказану суму, обчислені в розмірі шести, починаючи з дня, коли вона здійснила платіж".
Застосування Статті 13 Додатку II в Україні
Україна СКОРИСТАЛАСЯ правом, наданим статтею 13 Додатку II.
Відповідно до пункту 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні":
"Відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно."
Практичне значення імплементації застереження в Україні
Імплементація цього застереження в українському законодавстві має такі практичні наслідки:
Заміна фіксованої ставки: Замість фіксованої ставки у 6% річних, передбаченої Уніфікованим законом, застосовується облікова ставка Національного банку України.
Визначення розміру ставки: Розмір облікової ставки НБУ визначається станом на день подання позову (а не на день настання строку платежу або день здійснення платежу, як це могло б бути за іншого підходу).
Період нарахування відсотків: Відсотки нараховуються за період від дня настання строку платежу (або з дня платежу для регресних вимог індосантів) до дня подання позову.
Економічне обґрунтування
Використання облікової ставки НБУ замість фіксованої ставки у 6% є економічно обґрунтованим, оскільки:
Облікова ставка НБУ краще відображає поточну економічну ситуацію в країні та вартість грошей на ринку.
Вона може коригуватися відповідно до інфляційних процесів та стану фінансової системи.
Це дозволяє забезпечити більш адекватну компенсацію за несвоєчасну оплату векселя.
Порівняльний аспект
Заміна фіксованої ставки відсотків на плаваючу (облікову) ставку центрального банку відповідає міжнародній практиці багатьох європейських країн, які також скористалися цим застереженням. Це дозволяє національним законодавствам гнучко реагувати на зміни економічних умов.
Важливо відзначити, що облікова ставка НБУ може суттєво відрізнятися від фіксованих 6%, передбачених Уніфікованим законом, що робить це застереження економічно значущим для учасників вексельного обігу в Україні. Наприклад, у періоди високої інфляції облікова ставка може значно перевищувати 6%, що збільшує розмір компенсації для кредитора. І навпаки, у періоди низької інфляції вона може бути нижчою.
Висновки
Стаття 13 Додатку II надає державам-учасницям важливий інструмент для адаптації розміру відсотків, що нараховуються при регресі, до національних економічних реалій. Рішення України замінити фіксовану ставку 6% на облікову ставку НБУ є прагматичним кроком, спрямованим на забезпечення справедливої компенсації учасникам вексельного обігу та врахування актуальної вартості грошових ресурсів в країні.
Учасникам вексельних відносин в Україні слід пам'ятати про цю особливість при розрахунку сум регресних вимог та звертатися до актуальних даних щодо розміру облікової ставки НБУ на момент подання позову.
Текст Статті 13 Додатку II
Науково-практичний коментар:
Зміст застереження
Стаття 13 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року дозволяє державам-учасницям не застосовувати фіксовану відсоткову ставку у розмірі 6%, встановлену Уніфікованим законом для нарахування відсотків при регресі, а використовувати національну відсоткову ставку, визначену відповідно до внутрішнього законодавства.
Положення Уніфікованого закону, до яких стосується застереження
Застереження стосується:
Застосування Статті 13 Додатку II в Україні
Україна СКОРИСТАЛАСЯ правом, наданим статтею 13 Додатку II.
Відповідно до пункту 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні":
Практичне значення імплементації застереження в Україні
Імплементація цього застереження в українському законодавстві має такі практичні наслідки:
Економічне обґрунтування
Використання облікової ставки НБУ замість фіксованої ставки у 6% є економічно обґрунтованим, оскільки:
Порівняльний аспект
Заміна фіксованої ставки відсотків на плаваючу (облікову) ставку центрального банку відповідає міжнародній практиці багатьох європейських країн, які також скористалися цим застереженням. Це дозволяє національним законодавствам гнучко реагувати на зміни економічних умов.
Важливо відзначити, що облікова ставка НБУ може суттєво відрізнятися від фіксованих 6%, передбачених Уніфікованим законом, що робить це застереження економічно значущим для учасників вексельного обігу в Україні. Наприклад, у періоди високої інфляції облікова ставка може значно перевищувати 6%, що збільшує розмір компенсації для кредитора. І навпаки, у періоди низької інфляції вона може бути нижчою.
Висновки
Стаття 13 Додатку II надає державам-учасницям важливий інструмент для адаптації розміру відсотків, що нараховуються при регресі, до національних економічних реалій. Рішення України замінити фіксовану ставку 6% на облікову ставку НБУ є прагматичним кроком, спрямованим на забезпечення справедливої компенсації учасникам вексельного обігу та врахування актуальної вартості грошових ресурсів в країні.
Учасникам вексельних відносин в Україні слід пам'ятати про цю особливість при розрахунку сум регресних вимог та звертатися до актуальних даних щодо розміру облікової ставки НБУ на момент подання позову.