Кожна з Високих Договірних Сторін може визначити для документів, передбачених у статті 75 Уніфікованого закону, назву, яка буде встановлена у національних законах, або може не давати їм будь-якої спеціальної назви за умови, що документи містять пряму вказівку на те, що вони видані проти наказу.
Науково-практичний коментар:
Загальний зміст застереження
Стаття 19 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року дозволяє державам-учасницям самостійно визначати національну назву для простих векселів, передбачених статтею 75 Уніфікованого закону, або взагалі не давати їм спеціальної назви, якщо вони містять пряму вказівку на їх ордерний характер (тобто, що вони видані "за наказом").
Відношення до Уніфікованого закону
Це застереження стосується вимоги пункту 1 статті 75 Уніфікованого закону, яка встановлює, що простий вексель повинен містити "назву 'простий вексель', яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений". Стаття 19 Додатку II надає можливість відступити від цієї вимоги.
Застосування Статті 19 Додатку II в Україні
Україна НЕ скористалася правом, наданим статтею 19 Додатку II.
У статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" серед переліку застережень, які діють в Україні, застереження статті 19 Додатку II не зазначено.
Практичне значення для України
Неприйняття цього застереження означає, що в Україні:
Простий вексель повинен обов'язково містити у своєму тексті назву "простий вексель".
Використання інших термінів замість "простого векселя" не допускається.
Відсутність такої назви є підставою для визнання документа таким, що не має сили простого векселя (згідно зі статтею 76 Уніфікованого закону).
Мовні аспекти в Україні
Оскільки Україна не прийняла це застереження, але при цьому має особливості мовного законодавства, слід враховувати, що:
Згідно з частиною 3 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою.
Найменування осіб, зобов'язаних за векселем, заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.
Назва "простий вексель" повинна бути написана українською мовою як "простий вексель".
Порівняльний аспект
У деяких інших країнах, які прийняли це застереження:
Можуть використовуватися національні терміни замість "простого векселя" (наприклад, "pagherò" в Італії, "pagaré" в Іспанії).
Може не вимагатися спеціальна назва, якщо з документа чітко видно його ордерний характер.
Можуть існувати локальні різновиди простих векселів з особливими назвами.
Формальна строгість вексельного права в Україні
Неприйняття застереження статті 19 Додатку II відображає формально-суворий підхід українського законодавства до вексельних документів, який передбачає:
Точне дотримання всіх реквізитів векселя.
Уніфікацію термінології в межах всієї країни.
Чітке відмежування векселів від інших боргових документів.
Практичні рекомендації
Учасникам вексельного обігу в Україні слід обов'язково включати в текст простого векселя його назву "простий вексель" українською мовою, оскільки відсутність цієї назви призведе до визнання документа недійсним як вексель.
Висновки
Стаття 19 Додатку II надає державам-учасницям гнучкість у визначенні назви простого векселя. Україна не скористалася цим правом, тому в українській практиці вимога щодо наявності назви "простий вексель" є обов'язковою. Це підкреслює важливість дотримання формальних вимог при складанні векселів в Україні.
Текст Статті 19 Додатку II
Науково-практичний коментар:
Загальний зміст застереження
Стаття 19 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року дозволяє державам-учасницям самостійно визначати національну назву для простих векселів, передбачених статтею 75 Уніфікованого закону, або взагалі не давати їм спеціальної назви, якщо вони містять пряму вказівку на їх ордерний характер (тобто, що вони видані "за наказом").
Відношення до Уніфікованого закону
Це застереження стосується вимоги пункту 1 статті 75 Уніфікованого закону, яка встановлює, що простий вексель повинен містити "назву 'простий вексель', яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений". Стаття 19 Додатку II надає можливість відступити від цієї вимоги.
Застосування Статті 19 Додатку II в Україні
Україна НЕ скористалася правом, наданим статтею 19 Додатку II.
У статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" серед переліку застережень, які діють в Україні, застереження статті 19 Додатку II не зазначено.
Практичне значення для України
Неприйняття цього застереження означає, що в Україні:
Мовні аспекти в Україні
Оскільки Україна не прийняла це застереження, але при цьому має особливості мовного законодавства, слід враховувати, що:
Порівняльний аспект
У деяких інших країнах, які прийняли це застереження:
Формальна строгість вексельного права в Україні
Неприйняття застереження статті 19 Додатку II відображає формально-суворий підхід українського законодавства до вексельних документів, який передбачає:
Практичні рекомендації
Учасникам вексельного обігу в Україні слід обов'язково включати в текст простого векселя його назву "простий вексель" українською мовою, оскільки відсутність цієї назви призведе до визнання документа недійсним як вексель.
Висновки
Стаття 19 Додатку II надає державам-учасницям гнучкість у визначенні назви простого векселя. Україна не скористалася цим правом, тому в українській практиці вимога щодо наявності назви "простий вексель" є обов'язковою. Це підкреслює важливість дотримання формальних вимог при складанні векселів в Україні.