Положення статей 1 - 18 цього Додатка щодо переказних векселів рівною мірою застосовуються до простих векселів.
Науково-практичний коментар:
Загальний зміст і призначення положення
Стаття 20 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року встановлює важливий принцип універсальності застосування застережень, закріплених у статтях 1-18 Додатку II. Ця норма поширює дію всіх попередніх застережень, що стосуються переказних векселів, також і на прості векселі, забезпечуючи однаковий підхід до регулювання обох видів вексельних інструментів.
Юридичне значення
Це положення має важливе юридичне значення, оскільки:
Усуває необхідність повторювати кожне застереження окремо для простих векселів.
Забезпечує системність і узгодженість вексельного права.
Сприяє єдиному підходу до регулювання обох типів векселів.
Застосування в українському законодавстві
В українському законодавстві принцип універсальності застережень відображено через:
Загальну імплементацію Женевської конвенції 1930 року.
Послідовне застосування обраних Україною застережень (зі статей 3, 7, 9, 10 і 13 Додатку II) як до переказних, так і до простих векселів. Оскільки Україна не робила застережень, специфічних лише для переказних векселів, то ті застереження, які вона прийняла, автоматично поширюються і на прості векселі завдяки статті 20 Додатку II.
Практичні наслідки
Для практики вексельного обігу в Україні це означає, що:
Застереження щодо незастосування статті 10 Уніфікованого закону (бланкові векселі), прийняте Україною (стаття 3 Додатку II), однаково стосується як переказних, так і простих бланкових векселів.
Застереження щодо валютних платежів (стаття 7 Додатку II), імплементоване в українське законодавство, застосовується до простих векселів, виражених в іноземній валюті.
Застереження щодо строків протесту у неплатежі (стаття 9 Додатку II), яке дозволяє протест у день платежу, діє і для простих векселів.
Застереження щодо конкретизації юридичних ситуацій банкрутства (стаття 10 Додатку II) поширюється на визначення неплатоспроможності векселедавця простого векселя.
Застереження щодо заміни фіксованої відсоткової ставки 6% на облікову ставку НБУ (стаття 13 Додатку II) застосовується при розрахунку регресних вимог як за переказними, так і за простими векселями.
Системний зв'язок з Уніфікованим законом
Стаття 20 Додатку II корелює зі статтею 77 Уніфікованого закону, яка встановлює: "До простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів..."
Однак стаття 77 Уніфікованого закону стосується основних норм самого Уніфікованого закону, тоді як стаття 20 Додатку II забезпечує однакове застосування саме застережень, передбачених Додатком II, до обох видів векселів.
Аналіз окремих застережень у контексті простих векселів
Деякі застереження, визначені в Додатку II, мають особливості застосування до простих векселів, що випливають з їхньої природи:
Застереження статті 4 щодо авалю окремим документом: Хоча Україна не прийняла це застереження, але якби прийняла, то воно б стосувалося авалю за векселедавця простого векселя або за індосантів простого векселя.
Застереження статті 9 щодо протесту у неплатежі: Застосовується безпосередньо, оскільки простий вексель підлягає протесту у неплатежі.
Застереження статті 15 щодо позовів після закінчення строку давності: Якби Україна прийняла це застереження, воно б стосувалося позовів до векселедавця простого векселя (який відповідає як акцептант) та індосантів.
Порівняльно-правовий аналіз
У міжнародній практиці застосування вексельного законодавства принцип універсальності застережень дозволяє:
Спростити правозастосування.
Створити єдині правила гри для учасників вексельного обігу.
Уникнути невиправданої різниці в регулюванні схожих інструментів.
Практичні рекомендації
При роботі з простими векселями в Україні необхідно враховувати:
Що всі застереження, які Україна прийняла для переказних векселів, поширюються і на прості векселі.
Специфіку простого векселя як документа, що створює пряме зобов'язання векселедавця.
Відмінності у відповідальності векселедавця простого векселя (який відповідає як акцептант переказного векселя) та інших зобов'язаних осіб.
Висновки
Стаття 20 Додатку II є важливою нормою, що забезпечує узгодженість та системність застосування застережень до Женевської конвенції 1930 року. Вона гарантує, що ті відхилення від Уніфікованого закону, які держава-учасниця вирішила запровадити, будуть однаково застосовуватися як до переказних, так і до простих векселів, якщо інше прямо не зазначено.
Для української практики це означає, що обрані Україною застереження (статті 3, 7, 9, 10, 13 Додатку II) мають універсальний характер і поширюються на обидва види векселів, що сприяє єдності вексельного законодавства країни.
Текст Статті 20 Додатку II
Науково-практичний коментар:
Загальний зміст і призначення положення
Стаття 20 Додатку II до Женевської конвенції 1930 року встановлює важливий принцип універсальності застосування застережень, закріплених у статтях 1-18 Додатку II. Ця норма поширює дію всіх попередніх застережень, що стосуються переказних векселів, також і на прості векселі, забезпечуючи однаковий підхід до регулювання обох видів вексельних інструментів.
Юридичне значення
Це положення має важливе юридичне значення, оскільки:
Застосування в українському законодавстві
В українському законодавстві принцип універсальності застережень відображено через:
Практичні наслідки
Для практики вексельного обігу в Україні це означає, що:
Системний зв'язок з Уніфікованим законом
Стаття 20 Додатку II корелює зі статтею 77 Уніфікованого закону, яка встановлює: "До простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів..."
Однак стаття 77 Уніфікованого закону стосується основних норм самого Уніфікованого закону, тоді як стаття 20 Додатку II забезпечує однакове застосування саме застережень, передбачених Додатком II, до обох видів векселів.
Аналіз окремих застережень у контексті простих векселів
Деякі застереження, визначені в Додатку II, мають особливості застосування до простих векселів, що випливають з їхньої природи:
Порівняльно-правовий аналіз
У міжнародній практиці застосування вексельного законодавства принцип універсальності застережень дозволяє:
Практичні рекомендації
При роботі з простими векселями в Україні необхідно враховувати:
Висновки
Стаття 20 Додатку II є важливою нормою, що забезпечує узгодженість та системність застосування застережень до Женевської конвенції 1930 року. Вона гарантує, що ті відхилення від Уніфікованого закону, які держава-учасниця вирішила запровадити, будуть однаково застосовуватися як до переказних, так і до простих векселів, якщо інше прямо не зазначено.
Для української практики це означає, що обрані Україною застереження (статті 3, 7, 9, 10, 13 Додатку II) мають універсальний характер і поширюються на обидва види векселів, що сприяє єдності вексельного законодавства країни.