Якщо індосамент містить застереження "валюта до отримання", "на інкасо", "за дорученням" або будь-яке інше застереження, що має на увазі просте доручення, держатель може здійснювати всі права, що випливають з переказного векселя, але індосувати його він може тільки у порядку передоручення.
У такому разі зобов'язані особи можуть заявляти проти держателя лише такі заперечення, які могли б бути заявлені проти індосанта.
Доручення, яке міститься в індосаменті із застереженням "за дорученням", не припиняється у зв'язку зі смертю доручителя або настанням його недієздатності.
Науково-практичний коментар:
Стаття 18 Уніфікованого закону присвячена особливому виду індосаменту – інкасовому (комісійному) індосаменту, який також називають індосаментом на інкасо або прокурним індосаментом. Цей вид індосаменту має важливе значення для банківської практики та фінансових операцій.
Сутність інкасового індосаменту
Інкасовий індосамент – це особливий вид передачі векселя, при якому індосант (особа, яка передає вексель) не передає право власності на вексель, а лише доручає індосату (особі, яка отримує вексель) здійснити певні дії щодо векселя від імені індосанта, зазвичай — отримати платіж.
Ознаки інкасового індосаменту
Стаття визначає, що інкасовий індосамент характеризується наявністю спеціальних застережень у тексті індосаменту, таких як:
"валюта до отримання"
"на інкасо"
"за дорученням"
інші еквівалентні застереження, що вказують на характер доручення
Ці застереження сигналізують, що відбувається не відчуження векселя, а лише передача повноважень щодо нього.
Правові наслідки інкасового індосаменту
Обсяг прав індосата: Індосат може здійснювати всі права, що випливають з переказного векселя – пред'являти його до акцепту або до платежу, отримувати платіж, вчиняти протест у разі неакцепту або неплатежу.
Обмеження прав індосата: Індосат не може розпоряджатися векселем як власник, зокрема він може передавати вексель третім особам лише в порядку передоручення (тобто з тим самим застереженням про інкасо).
Заперечення проти держателя: Боржники за векселем можуть висувати проти такого держателя не лише ті заперечення, які вони мали б проти нього особисто, але й ті заперечення, які вони могли б заявити проти індосанта (особи, яка видала доручення).
Тривалість доручення: Важливою особливістю є те, що доручення за таким індосаментом не припиняється ні смертю доручителя (індосанта), ні настанням його недієздатності. Це положення є винятком із загального правила цивільного права про припинення доручення у зв'язку зі смертю або недієздатністю довірителя.
Співвідношення з українським законодавством
В українській правовій системі положення статті 18 Уніфікованого закону діють в повному обсязі, оскільки Україна приєдналася до Женевської конвенції без застережень щодо цієї статті. Це підтверджується Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.
Крім того, Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III у статті 1 прямо встановлює, що законодавство України про обіг векселів складається з Женевської конвенції 1930 року та Уніфікованого закону.
Практичне значення
Банківська практика: Інкасовий індосамент широко використовується в банківській практиці, коли клієнт передає банку вексель для отримання платежу. Банк виступає як агент клієнта, а не як набувач векселя.
Безпека обороту: Інкасовий індосамент дозволяє довірити отримання платежу за векселем професійному учаснику ринку (банку, факторинговій компанії) без ризику втрати права власності на вексель.
Обмеження відповідальності: Індосант за інкасовим індосаментом не бере на себе зобов'язання щодо оплати векселя, оскільки він не передає його у власність.
Неперервність повноважень: Особливо важливим є положення про те, що доручення не припиняється зі смертю або втратою дієздатності доручителя, що забезпечує безперервність та стабільність вексельного обігу.
Висновки
Стаття 18 регулює особливий механізм передачі векселя, який поєднує елементи вексельного та представницького права. Інкасовий індосамент дозволяє оптимізувати процеси стягнення платежів за векселями, забезпечуючи при цьому захист інтересів індосанта та стабільність вексельного обігу. Положення цієї статті мають важливе значення для банківської практики та комерційного обороту в Україні.
Текст Статті 18
Науково-практичний коментар:
Стаття 18 Уніфікованого закону присвячена особливому виду індосаменту – інкасовому (комісійному) індосаменту, який також називають індосаментом на інкасо або прокурним індосаментом. Цей вид індосаменту має важливе значення для банківської практики та фінансових операцій.
Сутність інкасового індосаменту
Інкасовий індосамент – це особливий вид передачі векселя, при якому індосант (особа, яка передає вексель) не передає право власності на вексель, а лише доручає індосату (особі, яка отримує вексель) здійснити певні дії щодо векселя від імені індосанта, зазвичай — отримати платіж.
Ознаки інкасового індосаменту
Стаття визначає, що інкасовий індосамент характеризується наявністю спеціальних застережень у тексті індосаменту, таких як:
Ці застереження сигналізують, що відбувається не відчуження векселя, а лише передача повноважень щодо нього.
Правові наслідки інкасового індосаменту
Співвідношення з українським законодавством
В українській правовій системі положення статті 18 Уніфікованого закону діють в повному обсязі, оскільки Україна приєдналася до Женевської конвенції без застережень щодо цієї статті. Це підтверджується Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.
Крім того, Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III у статті 1 прямо встановлює, що законодавство України про обіг векселів складається з Женевської конвенції 1930 року та Уніфікованого закону.
Практичне значення
Висновки
Стаття 18 регулює особливий механізм передачі векселя, який поєднує елементи вексельного та представницького права. Інкасовий індосамент дозволяє оптимізувати процеси стягнення платежів за векселями, забезпечуючи при цьому захист інтересів індосанта та стабільність вексельного обігу. Положення цієї статті мають важливе значення для банківської практики та комерційного обороту в Україні.