Науково-практичний коментар:

Стаття 19 Уніфікованого закону регулює заставний індосамент – особливий вид передачі векселя, при якому вексель служить забезпеченням зобов'язань індосанта перед індосатом. Цей вид індосаменту відіграє важливу роль у кредитних операціях та забезпеченні виконання зобов'язань.

Сутність заставного індосаменту

Заставний індосамент – це передача векселя в заставу, коли індосант (заставодавець) передає вексель індосату (заставодержателю) як забезпечення за якимось іншим зобов'язанням. При цьому право власності на вексель не переходить до індосата повністю, а лише обтяжується заставою.

Ознаки заставного індосаменту

Стаття встановлює, що заставний індосамент характеризується наявністю спеціальних застережень у тексті індосаменту:

• "валюта в забезпечення"
• "валюта в заставу"
• інші еквівалентні застереження, що вказують на заставний характер передачі

Ці застереження чітко вказують, що вексель передається не у власність, а лише як предмет застави.

Правові наслідки заставного індосаменту

• Обсяг прав індосата (заставодержателя): Індосат може здійснювати всі права, що випливають з переказного векселя – пред'являти його до акцепту або до платежу, отримувати платіж, вчиняти протест у разі неакцепту або неплатежу. Однак ці права він здійснює не у власному інтересі, а в інтересі заставодавця та з метою забезпечення свого права як кредитора.
• Обмеження прав індосата: Індосат не має повного права розпорядження векселем і може передавати його третім особам лише в порядку передоручення (як представник), але не може, наприклад, відчужувати вексель.
• Заперечення проти держателя: На відміну від інкасового індосаменту (стаття 18), при заставному індосаменті діє загальне правило статті 17 – зобов'язані особи не можуть заявляти проти держателя заперечень, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з індосантом. Виняток становить ситуація, коли держатель, отримуючи вексель, діяв свідомо на шкоду боржнику.

Порівняння з інкасовим індосаментом (стаття 18)

Обидва види індосаменту (інкасовий та заставний) обмежують права індосата щодо подальшої передачі векселя. Однак є суттєві відмінності:

• У характері правовідносин: При інкасовому індосаменті йдеться про представництво (доручення), а при заставному – про забезпечення зобов'язань (заставу).
• У можливості висувати заперечення: При інкасовому індосаменті зобов'язані особи можуть висувати проти держателя заперечення, які можна було б висунути проти індосанта. При заставному індосаменті така можливість відсутня (якщо тільки держатель не діяв свідомо на шкоду боржнику).
• У наслідках смерті або недієздатності індосанта: Стаття 18 прямо зазначає, що доручення не припиняється смертю або недієздатністю індосанта. Стаття 19 не містить такого положення, але оскільки застава є речовим правом, а не особистим зобов'язанням, то вона також не припиняється смертю заставодавця.

Співвідношення з українським законодавством

Положення статті 19 Уніфікованого закону були імплементовані в українське законодавство без застережень при приєднанні України до Женевської конвенції 1930 року. Відповідно до статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні", Уніфікований закон є частиною українського законодавства.

Крім того, правовий режим застави в Україні регулюється Цивільним кодексом України (статті 572-593) та Законом України "Про заставу" від 02.10.1992 № 2654-XII. Відповідно до цих нормативних актів, предметом застави можуть бути цінні папери, до яких належать і векселі.

Практичне значення

• Кредитні операції: Заставний індосамент широко використовується в кредитних операціях, коли банк надає клієнту кредит під заставу векселя.
• Забезпечення виконання зобов'язань: Заставний індосамент дозволяє використовувати вексель як забезпечення виконання зобов'язань, що підвищує надійність договірних відносин.
• Баланс інтересів: Заставний індосамент забезпечує баланс інтересів заставодавця (який зберігає право власності на вексель) і заставодержателя (який отримує надійне забезпечення).
• Захист від заперечень: Важливою перевагою для заставодержателя є те, що проти нього не можуть бути висунуті заперечення, що ґрунтуються на особистих відносинах між боржником за векселем та індосантом (заставодавцем).

Висновки

Стаття 19 Уніфікованого закону визначає особливий правовий режим заставного індосаменту, який дозволяє використовувати вексель як предмет застави без втрати його обігоздатності. Цей механізм значно розширює можливості використання векселів у комерційному обороті та кредитних операціях, що сприяє розвитку економіки в цілому. В українській правовій системі заставний індосамент може ефективно використовуватися для забезпечення виконання зобов'язань, оскільки відповідні положення Уніфікованого закону повністю інтегровані в національне законодавство.