Переказний вексель може до настання строку платежу бути пред'явлений держателем або особою, в якої вексель знаходиться, для акцепту трасату за місцем його знаходження.
Науково-практичний коментар:
Стаття 21 відкриває Главу III "Акцепт" Уніфікованого закону і встановлює фундаментальне право держателя переказного векселя на його пред'явлення до акцепту. Ця норма має ключове значення для функціонування переказного векселя як інструменту платежу і кредиту.
Сутність і значення акцепту
Акцепт переказного векселя – це прийняття трасатом (особою, на яку виставлений вексель) зобов'язання здійснити платіж за векселем при настанні строку платежу. Акцепт є надзвичайно важливим інститутом вексельного права, оскільки він перетворює потенційного платника (трасата) на основного боржника за векселем.
До моменту акцепту трасат не має жодних зобов'язань за векселем, оскільки він не брав участі у його складанні. Акцепт є добровільним волевиявленням трасата взяти на себе зобов'язання здійснити платіж.
Аналіз правової норми
Стаття 21 встановлює:
Суб'єкт права на пред'явлення до акцепту:
Держатель векселя (як законний власник)
Особа, в якої вексель знаходиться (наприклад, представник держателя, інкасуючий банк)
Часові межі:
Пред'явлення до акцепту можливе лише до настання строку платежу за векселем.
Після настання строку платежу право вимагати акцепту втрачає сенс, оскільки вексель підлягає безпосередній оплаті.
Місце пред'явлення:
Пред'явлення здійснюється за місцем знаходження трасата.
Це положення має диспозитивний характер і може бути змінене умовами самого векселя (наприклад, вексель може визначати інше місце для акцепту).
Характер права:
Норма має диспозитивний характер ("може бути пред'явлений"), а не імперативний.
Тобто пред'явлення до акцепту є правом, а не обов'язком держателя.
Співвідношення з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 21 тісно пов'язана з:
Статтями 22-24 - які встановлюють особливі правила щодо пред'явлення векселя до акцепту (обов'язкове пред'явлення, заборона пред'явлення, строки пред'явлення).
Статтею 28 - яка визначає правові наслідки акцепту, а саме: зобов'язання акцептанта здійснити платіж при настанні строку платежу.
Статтею 43 - яка передбачає право регресу в разі відмови в акцепті як підставу для дострокового використання права регресу держателем.
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 21 діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.
Додатково, Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить жодних застережень або обмежень щодо права на пред'явлення векселя до акцепту. Стаття 1 цього Закону підтверджує, що Уніфікований закон є частиною законодавства України про обіг векселів.
Практичне значення
Право пред'явлення переказного векселя до акцепту має вагоме практичне значення:
Зниження ризиків держателя: Пред'явивши вексель до акцепту, держатель може заздалегідь переконатися в готовності трасата здійснити платіж. У разі відмови від акцепту держатель може негайно скористатися правом регресу, не чекаючи настання строку платежу.
Підвищення ліквідності векселя: Акцептований вексель має вищу надійність і, відповідно, вищу ліквідність на ринку. Його легше дисконтувати в банку або використати для розрахунків з контрагентами.
Підтвердження платоспроможності: Для трасата акцепт є способом підтвердити свою платоспроможність та готовність виконати зобов'язання, що покращує його ділову репутацію.
Превентивна функція: Знаючи про можливість пред'явлення векселя до акцепту, трасанти (векселедавці) більш відповідально підходять до видачі векселів, переконуючись, що трасат готовий акцептувати вексель.
Особливості для банківської практики: Банки часто вимагають акцепту векселя як умову для його врахування (дисконтування), оскільки це значно знижує ризики.
Обмеження і проблеми практичного застосування
Відсутність обов'язку акцептувати: Трасат не зобов'язаний акцептувати вексель, навіть якщо він має зобов'язання перед трасантом. Відмова в акцепті не є порушенням вексельного законодавства.
Витрати на пред'явлення: Пред'явлення векселя до акцепту може бути пов'язане з додатковими витратами, особливо якщо трасат знаходиться в іншому населеному пункті.
Ризик затримки: У деяких випадках пред'явлення до акцепту може затримати обіг векселя, оскільки вексель фізично передається трасату і може знаходитися у нього до 24 годин (згідно зі статтею 24 Уніфікованого закону).
Висновки
Стаття 21 Уніфікованого закону встановлює важливе право держателя переказного векселя на його пред'явлення до акцепту, що є одним із ключових механізмів забезпечення надійності вексельного обігу. Це право дозволяє держателю оцінити надійність майбутнього платежу за векселем, а у разі відмови в акцепті – негайно використати право регресу проти трасанта та індосантів.
В українській правовій системі право на пред'явлення векселя до акцепту функціонує в повному обсязі і є важливим елементом правового режиму переказних векселів. Використання цього права дозволяє учасникам господарського обороту ефективніше управляти ризиками та підвищувати ліквідність векселів як платіжних інструментів.
Текст Статті 21
Науково-практичний коментар:
Стаття 21 відкриває Главу III "Акцепт" Уніфікованого закону і встановлює фундаментальне право держателя переказного векселя на його пред'явлення до акцепту. Ця норма має ключове значення для функціонування переказного векселя як інструменту платежу і кредиту.
Сутність і значення акцепту
Акцепт переказного векселя – це прийняття трасатом (особою, на яку виставлений вексель) зобов'язання здійснити платіж за векселем при настанні строку платежу. Акцепт є надзвичайно важливим інститутом вексельного права, оскільки він перетворює потенційного платника (трасата) на основного боржника за векселем.
До моменту акцепту трасат не має жодних зобов'язань за векселем, оскільки він не брав участі у його складанні. Акцепт є добровільним волевиявленням трасата взяти на себе зобов'язання здійснити платіж.
Аналіз правової норми
Стаття 21 встановлює:
Співвідношення з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 21 тісно пов'язана з:
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 21 діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.
Додатково, Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить жодних застережень або обмежень щодо права на пред'явлення векселя до акцепту. Стаття 1 цього Закону підтверджує, що Уніфікований закон є частиною законодавства України про обіг векселів.
Практичне значення
Право пред'явлення переказного векселя до акцепту має вагоме практичне значення:
Обмеження і проблеми практичного застосування
Висновки
Стаття 21 Уніфікованого закону встановлює важливе право держателя переказного векселя на його пред'явлення до акцепту, що є одним із ключових механізмів забезпечення надійності вексельного обігу. Це право дозволяє держателю оцінити надійність майбутнього платежу за векселем, а у разі відмови в акцепті – негайно використати право регресу проти трасанта та індосантів.
В українській правовій системі право на пред'явлення векселя до акцепту функціонує в повному обсязі і є важливим елементом правового режиму переказних векселів. Використання цього права дозволяє учасникам господарського обороту ефективніше управляти ризиками та підвищувати ліквідність векселів як платіжних інструментів.