У будь-якому переказному векселі трасант може обумовити, з визначенням або без визначення строку для пред'явлення, що переказний вексель повинен бути пред'явлений для акцепту.
Трасант може заборонити пред'явлення для акцепту, якщо тільки не йдеться про переказний вексель, який підлягає оплаті у третьої особи за її адресою, або за адресою іншою, ніж адреса трасата, або про вексель, який підлягає оплаті у визначений строк після пред'явлення.
Він може також обумовити, що пред'явлення для акцепту не буде здійснене раніше визначеної дати.
Якщо тільки вексель не оголошений трасантом як такий, що не підлягає акцепту, кожний індосант може обумовити, з визначенням або без визначення строку для пред'явлення, що вексель повинен бути пред'явлений для акцепту.
Науково-практичний коментар:
Стаття 22 Уніфікованого закону розвиває положення статті 21 та встановлює правила щодо обмеження або розширення права на пред'явлення переказного векселя до акцепту. Ця стаття надає трасанту (векселедавцю) та індосантам можливість впливати на процедуру акцепту, що має важливе значення для практики вексельного обігу.
Права трасанта щодо пред'явлення до акцепту
Стаття визначає три основні правомочності трасанта щодо пред'явлення векселя до акцепту:
1. Право вимагати пред'явлення до акцепту
Трасант може обумовити, що переказний вексель повинен бути пред'явлений для акцепту. При цьому він може:
Визначити конкретний строк для пред'явлення (наприклад, "протягом 30 днів від дати складання").
Не визначати строк, залишаючи його на розсуд держателя або покладаючись на загальні строки, встановлені у статті 23 Уніфікованого закону.
Така умова перетворює право держателя на пред'явлення векселя до акцепту на його обов'язок. Невиконання цього обов'язку може призвести до втрати права регресу проти трасанта та індосантів (згідно зі статтею 53 Уніфікованого закону).
2. Право заборонити пред'явлення до акцепту
Другий абзац статті 22 надає трасанту право заборонити пред'явлення векселя до акцепту. Це означає, що держатель не повинен пред'являти вексель трасату до настання строку платежу.
Однак встановлено три важливі винятки, коли трасант не може заборонити пред'явлення до акцепту:
Переказний вексель, який підлягає оплаті у третьої особи за її адресою.
Переказний вексель, який підлягає оплаті за адресою, відмінною від адреси трасата.
Переказний вексель, який підлягає оплаті у визначений строк після пред'явлення.
Ці винятки обумовлені об'єктивною необхідністю пред'явлення у зазначених випадках: для перших двох – для встановлення точного місця платежу, для третього – для визначення строку платежу.
3. Право встановити мінімальний строк до пред'явлення
Третій абзац статті 22 надає трасанту право обумовити, що пред'явлення для акцепту не може бути здійснене раніше визначеної дати. Це дозволяє трасанту забезпечити, що трасат матиме достатньо часу для підготовки до акцепту та наступного платежу.
Права індосанта щодо пред'явлення до акцепту
Четвертий абзац статті 22 встановлює, що кожний індосант також може обумовити, що вексель повинен бути пред'явлений для акцепту. Ця умова може бути встановлена з визначенням або без визначення строку для пред'явлення.
Проте право індосанта обмежене: він не може вимагати пред'явлення до акцепту, якщо трасант прямо заборонив таке пред'явлення. Це підкреслює пріоритет волі трасанта як особи, яка створила вексель.
Практичне значення статті 22
Положення статті 22 мають важливе практичне значення:
Для трасанта:
Можливість вимагати пред'явлення до акцепту гарантує, що трасат заздалегідь підтвердить своє зобов'язання.
Можливість заборонити пред'явлення до акцепту дозволяє уникнути передчасного пред'явлення, коли трасат може ще не підготуватися до виконання зобов'язання.
Можливість встановити мінімальний строк дозволяє координувати фінансові потоки.
Для держателя:
Чітко встановлені правила пред'явлення до акцепту дозволяють правильно організувати роботу з векселем.
Знання про заборону пред'явлення до акцепту дозволяє уникнути зайвих витрат і зусиль.
Розуміння наслідків невиконання умови про обов'язкове пред'явлення захищає від втрати прав регресу.
Для вексельного обігу в цілому:
Встановлюється баланс між інтересами трасанта, трасата та держателя.
Забезпечується гнучкість вексельних відносин.
Підвищується передбачуваність вексельного обігу.
Форма та порядок включення застережень
Хоча стаття 22 прямо не визначає форму включення застережень про пред'явлення до акцепту, із загального контексту Уніфікованого закону випливає, що:
Застереження повинні бути включені безпосередньо в текст векселя.
Застереження повинні бути чіткими та недвозначними.
Застереження повинні бути підписані трасантом або відповідним індосантом.
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 22 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.
Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить додаткових положень щодо обмеження або розширення прав трасанта та індосантів стосовно пред'явлення векселя до акцепту. У статті 2 цього Закону перераховано застереження, які діють в Україні, але вони не стосуються статті 22 Уніфікованого закону.
Взаємозв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 22 тісно пов'язана з:
Статтею 23 - яка встановлює строки пред'явлення для акцепту векселів, що підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення.
Статтею 53 - яка визначає правові наслідки непред'явлення векселя для акцепту, коли таке пред'явлення було обумовлено трасантом.
Статтею 56 - яка регулює акцепт у порядку посередництва у випадках, коли вексель не був акцептований трасатом.
Висновки
Стаття 22 Уніфікованого закону забезпечує гнучкість вексельних відносин, надаючи трасанту та індосантам можливість впливати на процедуру акцепту відповідно до конкретних обставин та потреб. Ця стаття встановлює баланс між інтересами всіх учасників вексельного обігу, дозволяючи адаптувати процедуру пред'явлення до акцепту до різних комерційних ситуацій.
В українській правовій системі положення статті 22 застосовуються в повному обсязі і мають важливе практичне значення для регулювання вексельного обігу, особливо в контексті міжнародних розрахунків та внутрішніх комерційних операцій.
Текст Статті 22
Науково-практичний коментар:
Стаття 22 Уніфікованого закону розвиває положення статті 21 та встановлює правила щодо обмеження або розширення права на пред'явлення переказного векселя до акцепту. Ця стаття надає трасанту (векселедавцю) та індосантам можливість впливати на процедуру акцепту, що має важливе значення для практики вексельного обігу.
Права трасанта щодо пред'явлення до акцепту
Стаття визначає три основні правомочності трасанта щодо пред'явлення векселя до акцепту:
1. Право вимагати пред'явлення до акцепту
Трасант може обумовити, що переказний вексель повинен бути пред'явлений для акцепту. При цьому він може:
Така умова перетворює право держателя на пред'явлення векселя до акцепту на його обов'язок. Невиконання цього обов'язку може призвести до втрати права регресу проти трасанта та індосантів (згідно зі статтею 53 Уніфікованого закону).
2. Право заборонити пред'явлення до акцепту
Другий абзац статті 22 надає трасанту право заборонити пред'явлення векселя до акцепту. Це означає, що держатель не повинен пред'являти вексель трасату до настання строку платежу.
Однак встановлено три важливі винятки, коли трасант не може заборонити пред'явлення до акцепту:
Ці винятки обумовлені об'єктивною необхідністю пред'явлення у зазначених випадках: для перших двох – для встановлення точного місця платежу, для третього – для визначення строку платежу.
3. Право встановити мінімальний строк до пред'явлення
Третій абзац статті 22 надає трасанту право обумовити, що пред'явлення для акцепту не може бути здійснене раніше визначеної дати. Це дозволяє трасанту забезпечити, що трасат матиме достатньо часу для підготовки до акцепту та наступного платежу.
Права індосанта щодо пред'явлення до акцепту
Четвертий абзац статті 22 встановлює, що кожний індосант також може обумовити, що вексель повинен бути пред'явлений для акцепту. Ця умова може бути встановлена з визначенням або без визначення строку для пред'явлення.
Проте право індосанта обмежене: він не може вимагати пред'явлення до акцепту, якщо трасант прямо заборонив таке пред'явлення. Це підкреслює пріоритет волі трасанта як особи, яка створила вексель.
Практичне значення статті 22
Положення статті 22 мають важливе практичне значення:
Для трасанта:
Для держателя:
Для вексельного обігу в цілому:
Форма та порядок включення застережень
Хоча стаття 22 прямо не визначає форму включення застережень про пред'явлення до акцепту, із загального контексту Уніфікованого закону випливає, що:
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 22 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.
Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить додаткових положень щодо обмеження або розширення прав трасанта та індосантів стосовно пред'явлення векселя до акцепту. У статті 2 цього Закону перераховано застереження, які діють в Україні, але вони не стосуються статті 22 Уніфікованого закону.
Взаємозв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 22 тісно пов'язана з:
Висновки
Стаття 22 Уніфікованого закону забезпечує гнучкість вексельних відносин, надаючи трасанту та індосантам можливість впливати на процедуру акцепту відповідно до конкретних обставин та потреб. Ця стаття встановлює баланс між інтересами всіх учасників вексельного обігу, дозволяючи адаптувати процедуру пред'явлення до акцепту до різних комерційних ситуацій.
В українській правовій системі положення статті 22 застосовуються в повному обсязі і мають важливе практичне значення для регулювання вексельного обігу, особливо в контексті міжнародних розрахунків та внутрішніх комерційних операцій.