Науково-практичний коментар:

Стаття 23 Уніфікованого закону встановлює часові рамки для пред'явлення до акцепту особливого типу переказних векселів – тих, що підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення. Ця норма має фундаментальне значення для функціонування таких векселів, оскільки момент пред'явлення для акцепту визначає початок відліку строку платежу.

Сутність та особливості векселів, що підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення

Переказний вексель "із строком платежу у визначений строк від пред'явлення" (або "строком після пред'явлення") – це особлива форма векселя, у якій строк платежу не фіксується конкретною датою, а визначається як певний період (наприклад, 30, 60, 90 днів), що починається з моменту пред'явлення векселя трасату для акцепту.

Особливістю таких векселів є те, що без пред'явлення для акцепту неможливо визначити конкретну дату платежу. Саме тому пред'явлення для акцепту за такими векселями є не просто правом, а обов'язком держателя.

Аналіз часових обмежень

Основний строк

Перший абзац статті 23 встановлює загальне правило: переказні векселі, які підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення, повинні бути пред'явлені для акцепту протягом одного року від дати їх складання.

Цей однорічний строк служить кільком цілям:

• Забезпечує правову визначеність щодо максимального строку, протягом якого вексель може бути пред'явлений.
• Захищає трасата від надмірно відтермінованого пред'явлення.
• Стимулює держателя не зволікати з пред'явленням векселя.

Право трасанта змінювати строк

Другий абзац статті надає трасанту право:

• Скоротити однорічний строк (наприклад, встановити, що вексель повинен бути пред'явлений протягом шести місяців).
• Обумовити більш тривалий строк (наприклад, два роки замість одного).

Це положення забезпечує гнучкість вексельних відносин, дозволяючи трасанту адаптувати строки пред'явлення до конкретних комерційних потреб.

Право індосантів скорочувати строк

Третій абзац статті встановлює, що індосанти можуть скорочувати строки пред'явлення для акцепту. Важливо зазначити, що:

• Індосанти можуть лише скорочувати строк, але не подовжувати його.
• Скорочення строку індосантом діє лише для наступних держателів, які отримують вексель через цього індосанта.
• Якщо кілька індосантів встановили різні строки, то застосовується найкоротший з них.

Це обмеження захищає індосантів від надмірного продовження строків пред'явлення, що могло б збільшити їхні ризики.

Правові наслідки недотримання строків

Хоча стаття 23 прямо не встановлює наслідків порушення строків пред'явлення, вони визначені у статті 53 Уніфікованого закону. Відповідно до цієї статті, держатель, який не пред'явив вексель для акцепту у встановлений строк, втрачає право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб.

Це суворе правове наслідок підкреслює важливість дотримання строків, встановлених статтею 23.

Форма встановлення строків

Уніфікований закон не встановлює спеціальної форми для скорочення або подовження строків пред'явлення. Проте, виходячи з загальних принципів вексельного права:

• Зміна строку трасантом повинна бути чітко зазначена в тексті векселя (наприклад, "Підлягає пред'явленню для акцепту не пізніше шести місяців від дати складання").
• Скорочення строку індосантом повинно бути зазначено в тексті індосаменту (наприклад, "За умови пред'явлення для акцепту протягом трьох місяців").

Співвідношення з українським законодавством

Положення статті 23 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.

Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить додаткових положень щодо строків пред'явлення для акцепту. Стаття 1 цього Закону встановлює, що Уніфікований закон є частиною законодавства України про обіг векселів.

Порівняння з іншими строками у вексельному праві

Однорічний строк для пред'явлення до акцепту, встановлений статтею 23, відповідає однорічному строку для пред'явлення до платежу векселів зі строком платежу за пред'явленням, встановленому у статті 34 Уніфікованого закону. Ця узгодженість забезпечує гармонійність правового регулювання різних типів векселів.

Практичне значення

Стаття 23 має важливе практичне значення для учасників вексельного обігу:

Для держателя векселя:

• Чітке розуміння максимальних строків пред'явлення допомагає правильно планувати роботу з векселем.
• Необхідність перевіряти не лише основний текст векселя, але й індосаменти на предмет можливого скорочення строків.
• Усвідомлення серйозних правових наслідків пропуску строків пред'явлення.

Для трасанта:

• Можливість гнучко регулювати строки пред'явлення відповідно до комерційних потреб.
• Можливість обмежити невизначеність, пов'язану з часом пред'явлення.

Для індосантів:

• Можливість захистити свої інтереси шляхом скорочення строку пред'явлення.
• Зменшення ризиків, пов'язаних з тривалим періодом невизначеності.

Для трасата:

• Впевненість, що вексель буде пред'явлено протягом розумного строку.
• Можливість планувати свої фінансові зобов'язання.

Висновки

Стаття 23 Уніфікованого закону встановлює збалансовану систему строків для пред'явлення до акцепту векселів зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення. Ця система поєднує чіткість (однорічний строк за замовчуванням) з гнучкістю (можливість зміни строку трасантом та індосантами).

В українській правовій системі положення статті 23 застосовуються в повному обсязі і мають важливе практичне значення для функціонування вексельного обігу, особливо у міжнародних розрахунках та у відносинах, де точна дата платежу може варіюватися залежно від комерційних потреб сторін.

Чітке розуміння та дотримання строків, встановлених статтею 23, є необхідною умовою для ефективного використання переказних векселів зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення в господарській діяльності.