Науково-практичний коментар:

Стаття 28 Уніфікованого закону має фундаментальне значення, оскільки визначає основні правові наслідки акцепту переказного векселя. Ця стаття завершує положення Глави III "Акцепт" і встановлює юридичну сутність відносин між акцептантом і держателем векселя.

Юридична природа зобов'язання акцептанта

Перший абзац статті 28 чітко формулює основний правовий наслідок акцепту: через акцепт трасат бере на себе зобов'язання здійснити платіж за переказним векселем при настанні строку платежу. Це положення має кілька важливих аспектів:

• Трансформація статусу трасата: До акцепту трасат (особа, на яку виставлений вексель) не має жодних зобов'язань за векселем. Після акцепту він стає основним боржником за векселем - акцептантом.
• Зміст зобов'язання: Зобов'язання акцептанта полягає у здійсненні платежу за векселем. Це зобов'язання:
  • Є безумовним (не залежить від інших обставин).
  • Обмежене сумою, вказаною у векселі (або меншою сумою у випадку часткового акцепту).
  • Має чітко визначений строк виконання - дату платежу за векселем.
• Абстрактність зобов'язання: Зобов'язання акцептанта є абстрактним - воно існує незалежно від підстав видачі векселя. Навіть якщо основний правочин, який став причиною видачі векселя, буде розірвано або визнано недійсним, зобов'язання акцептанта залишається в силі.
• Строковість: Зобов'язання акцептанта виникає з моменту акцепту, але підлягає виконанню лише при настанні строку платежу за векселем.

Прямий позов проти акцептанта

Другий абзац статті 28 встановлює важливе право держателя - право на прямий позов проти акцептанта у випадку неплатежу. Це положення значно посилює правову позицію держателя векселя:

• Суб'єкти права на позов: Право на прямий позов належить держателю векселя. Стаття спеціально підкреслює, що це право має навіть держатель, який є трасантом (векселедавцем). Це уточнення важливе, оскільки усуває можливі сумніви щодо права трасанта, який став держателем векселя (наприклад, через зворотне індосування), вимагати платежу від акцептанта.
• Характер позову: Позов є "прямим" - це означає, що держатель може звернутися безпосередньо до акцептанта, минаючи інших зобов'язаних за векселем осіб (індосантів, авалістів). Немає необхідності спочатку вимагати платежу від інших осіб або здійснювати протест.
• Правова підстава позову: Позов "ґрунтується на переказному векселі" - це підкреслює, що підставою позову є сам вексель як абстрактне зобов'язання, а не основний правочин між сторонами.
• Обсяг вимог: Стаття встановлює, що вимоги можуть стосуватися "всього того, до чого може бути пред'явлена вимога відповідно до статей 48 і 49". Це включає:
  • Суму векселя (або акцептовану частину).
  • Відсотки (якщо вони передбачені векселем).
  • Відсотки в розмірі 6% річних від дати настання строку платежу.
  • Витрати, пов'язані з протестом, повідомленнями та інші витрати.

Порівняння з правом регресу

Важливо розрізняти прямий позов проти акцептанта (стаття 28) і право регресу проти інших зобов'язаних осіб (статті 43-50):

Аспект	Прямий позов проти акцептанта	Право регресу
Підстава	Акцепт векселя	Протест у неакцепті або неплатежі (за винятком випадків застереження "обіг без витрат")
Відповідальна особа	Акцептант (основний боржник)	Трасант, індосанти, авалісти
Строк позовної давності	3 роки від дати настання строку платежу (стаття 70)	1 рік від дати протесту або дати настання строку платежу (стаття 70)
Характер відповідальності	Пряма і первинна	Регресна і вторинна
Необхідність протесту	Не вимагається	Вимагається (за відсутності застереження "обіг без витрат")

Акцептант як головний боржник

Стаття 28 встановлює особливий статус акцептанта як головного боржника за векселем. Це має такі юридичні наслідки:

• Первинна відповідальність: Акцептант несе первинну відповідальність за платіж, тоді як трасант та індосанти несуть вторинну (регресну) відповідальність.
• Безумовність зобов'язання: Акцептант не може висувати проти вимоги держателя заперечення, що ґрунтуються на його особистих відносинах з трасантом або попередніми держателями (за винятком випадків, передбачених статтею 17).
• Довший строк позовної давності: Для вимог до акцептанта встановлено триваліший строк позовної давності - 3 роки (порівняно з 1 роком для регресних вимог).
• Незалежність від протесту: Для пред'явлення вимог до акцептанта не потрібно здійснювати протест.

Практичне застосування статті 28

Розглянемо приклад для кращого розуміння статті 28:

Компанія А (трасант) виставила переказний вексель на компанію Б (трасат) на суму 100 000 гривень з датою платежу 1 серпня 2025 року. Вексель був акцептований компанією Б. Потім вексель був індосований компанії В, яка в свою чергу індосувала його компанії Г.

При настанні строку платежу компанія Г пред'явила вексель для платежу, але компанія Б відмовилася платити, посилаючись на те, що товар, поставлений компанією А, був неналежної якості.

В цій ситуації:

• Компанія Г має право на прямий позов проти компанії Б (акцептанта) на підставі статті 28.
• Компанія Б не може висувати проти компанії Г заперечення, пов'язані з якістю товару від компанії А (стаття 17).
• Компанія Г може вимагати від компанії Б: суму векселя (100 000 гривень), відсотки за ставкою 6% річних з дати настання строку платежу, а також будь-які витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги.

Співвідношення з українським законодавством

Положення статті 28 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.

Додатково, Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III у статті 6 встановлює, що платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі. Це правило поширюється і на виконання зобов'язань акцептантом.

У статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" також конкретизується, що відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 Уніфікованого закону, "на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно." Це положення модифікує розмір відсотків, які можуть бути стягнуті з акцептанта згідно зі статтею 28.

Висновки та практичні рекомендації

Стаття 28 Уніфікованого закону є одним із наріжних каменів вексельного права, оскільки встановлює основний юридичний наслідок акцепту - перетворення трасата на головного боржника за векселем. Це положення має фундаментальне значення для забезпечення надійності та ефективності векселя як платіжного інструменту.

Для різних учасників вексельного обігу стаття 28 має такі практичні імплікації:

Для трасата (потенційного акцептанта):

• Розуміння, що акцепт створює безумовне зобов'язання здійснити платіж, незалежно від розвитку відносин з трасантом.
• Усвідомлення, що заперечення, пов'язані з основним правочином, не можуть бути висунуті проти добросовісного держателя.
• Необхідність ретельної оцінки ризиків перед акцептом векселя.

Для держателя векселя:

• Розуміння переваг акцептованого векселя - наявність головного боржника з безумовним зобов'язанням.
• Усвідомлення різниці між прямим позовом проти акцептанта та правом регресу проти інших зобов'язаних осіб.
• Знання про необов'язковість здійснення протесту для пред'явлення вимог до акцептанта.

Для банків та фінансових установ:

• Розуміння підвищеної надійності акцептованих векселів, що впливає на рішення щодо їх дисконтування.
• Врахування різних строків позовної давності для вимог до акцептанта та вимог в порядку регресу.

Стаття 28 підкреслює абстрактний характер вексельного зобов'язання та спеціальний правовий статус акцептанта, що робить переказний вексель ефективним та надійним інструментом для комерційних розрахунків та кредитування.