Науково-практичний коментар:

Стаття 31 Уніфікованого закону продовжує регулювання інституту авалю (вексельного поручительства) і встановлює формальні вимоги до його вчинення. Ця стаття має важливе практичне значення, оскільки чітко регламентує спосіб оформлення авалю, що є необхідним для його дійсності та юридичної сили.

Місце вчинення авалю

Перший абзац статті 31 визначає, де саме може бути вчинений аваль:

• На самому переказному векселі - найбільш типова ситуація, коли аваль вчиняється безпосередньо на тексті векселя, переважно на його лицьовій стороні.
• На алонжі - у випадку, коли на самому векселі недостатньо місця (наприклад, через велику кількість індосаментів або інших авалів), аваль може бути вчинений на додатковому аркуші – алонжі. Алонж є фізичним продовженням векселя і повинен бути прикріплений до нього таким чином, щоб забезпечити цілісність документа.

Обмеження місця вчинення авалю лише на векселі або алонжі є важливою формальною вимогою, яка відрізняє аваль від інших видів забезпечення. Аваль не може бути вчинений на окремому документі, що підкреслює єдність вексельного зобов'язання і забезпечує інформування кожного держателя векселя про наявність авалю.

Форма вираження авалю

Другий абзац статті 31 регламентує словесне вираження авалю та вимогу його підписання:

• Стандартне формулювання: Типове вираження авалю – словами "вважати за аваль" (французький еквівалент "bon pour aval").
• Альтернативні формулювання: Допускаються й інші рівнозначні формулювання, такі як "як поручитель", "гарантую платіж", "як аваліст" тощо. Головне, щоб з формулювання чітко випливав намір особи надати аваль.
• Необхідність підпису: Аваль обов'язково повинен бути підписаний авалістом. Без підпису аваль не має юридичної сили, оскільки саме підпис є формальним вираженням волі особи прийняти на себе вексельне зобов'язання.

Презумпція авалю при одному лише підписі

Третій абзац статті 31 встановлює важливу юридичну презумпцію: одного лише підпису на лицьовій стороні векселя достатньо для вчинення авалю, якщо цей підпис не належить трасату або трасанту.

Ця презумпція має кілька важливих аспектів:

• Спрощення оформлення: Немає необхідності в додатковому словесному формулюванні, достатньо лише підпису на лицьовій стороні.
• Обмеження дії презумпції: Презумпція не діє, якщо підпис належить трасату (оскільки його підпис на лицьовій стороні розглядається як акцепт згідно зі статтею 25) або трасанту (оскільки його підпис є частиною видачі векселя згідно зі статтею 1).
• Місце підпису: Презумпція діє лише для підписів на лицьовій стороні векселя. Підпис на зворотному боці не може автоматично вважатися авалем (скоріше він буде розглядатися як бланковий індосамент).

Ця презумпція є практичним відображенням торгових звичаїв і спрямована на захист добросовісного держателя векселя, який може розраховувати на те, що сторонній підпис на лицьовій стороні векселя є авалем.

Вказівка особи, за яку надано аваль

Четвертий абзац статті 31 встановлює ще одну важливу вимогу: в авалі має бути вказано, за кого він виданий. Це необхідно для визначення обсягу відповідальності аваліста, оскільки згідно зі статтею 32 аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Якщо в авалі не вказано, за кого він виданий, закон встановлює презумпцію: аваль вважається виданим за трасанта. Ця презумпція має важливе практичне значення:

• Захист держателя: Держатель векселя отримує максимальний захист, оскільки трасант є відповідальним за акцепт і платіж по всьому ланцюгу індосаментів.
• Універсальність авалю: Аваль за трасанта забезпечує вексель в цілому, незалежно від шляху його подальшого обігу.
• Стимул для чіткості: Аваліст стимулюється чітко вказувати, за кого він надає аваль, якщо не хоче нести відповідальність за трасанта.

Порівняння з загальноцивільним поручительством

Формальні вимоги до авалю суттєво відрізняються від вимог до звичайного поручительства за Цивільним кодексом України:

• Форма документа: Аваль вчиняється виключно на самому векселі або алонжі, тоді як договір поруки вимагає окремого документа.
• Простота оформлення: Для авалю достатньо підпису на лицьовій стороні векселя, тоді як для поруки потрібен повноцінний договір.
• Правова презумпція: У разі відсутності вказівки, за кого надано аваль, діє презумпція авалю за трасанта, тоді як у загальноцивільному праві такі презумпції не застосовуються.

Співвідношення з українським законодавством

Положення статті 31 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.

Водночас, у додатку II до Конвенції, стаття 4 передбачає можливість застереження, яке б дозволяло державам допускати оформлення авалю окремим документом із зазначенням місця його вчинення. Однак Україна не зробила такого застереження, тому в Україні аваль може бути вчинений виключно на самому векселі або алонжі.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III, підписання векселя (у тому числі й надання авалю) від імені юридичних осіб здійснюється власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом) або уповноваженими ними особами.

Практичне застосування статті 31

Для правильного оформлення авалю відповідно до статті 31 рекомендується:

• Чітке формулювання: Використовувати стандартне формулювання "вважати за аваль" для уникнення можливих спорів щодо наміру надати аваль.
• Конкретизація особи: Чітко вказувати, за кого надається аваль (наприклад, "вважати за аваль за трасанта [назва компанії]" або "вважати за аваль за індосанта [ім'я]").
• Розміщення на лицьовій стороні: Для уникнення плутанини з індосаментом рекомендується розміщувати аваль на лицьовій стороні векселя.
• Належний підпис: Забезпечити належне підписання авалю уповноваженими особами відповідно до вимог законодавства.
• Використання алонжа при потребі: При недостатності місця на векселі використовувати алонж, забезпечуючи його належне приєднання до векселя.

Типові помилки при оформленні авалю

На практиці при оформленні авалю часто зустрічаються такі помилки:

• Оформлення на окремому документі: Аваль, оформлений на окремому документі, не має юридичної сили як вексельний аваль (хоча може вважатися звичайним поручительством).
• Відсутність вказівки, за кого надано аваль: Хоча це не робить аваль недійсним, але активує презумпцію авалю за трасанта, що може не відповідати намірам аваліста.
• Розміщення підпису на зворотному боці без пояснень: Такий підпис може бути сприйнятий як індосамент, а не аваль.
• Неналежний підпис юридичної особи: В Україні часто зустрічається підписання авалю лише керівником без підпису головного бухгалтера, що може викликати спори щодо дійсності авалю.

Висновки та рекомендації

Стаття 31 Уніфікованого закону встановлює чіткі формальні вимоги до вчинення авалю, які забезпечують правову визначеність цього інституту і захищають інтереси всіх учасників вексельного обігу. Дотримання цих вимог є необхідною умовою для дійсності авалю та його юридичної сили.

Для ефективного використання інституту авалю в комерційній практиці рекомендується:

• Дотримуватися формальних вимог статті 31 щодо місця, форми вираження та підписання авалю.
• Завжди чітко вказувати, за кого надається аваль, щоб уникнути застосування презумпції авалю за трасанта.
• При наданні авалю юридичною особою забезпечувати належне підписання відповідно до вимог українського законодавства.
• У випадку сумнівів щодо правильності оформлення авалю консультуватися з фахівцями у сфері вексельного права.

Правильно оформлений аваль є потужним інструментом підвищення надійності векселя та розширення можливостей його використання в комерційному обороті.