Науково-практичний коментар:

Стаття 32 Уніфікованого закону визначає правові наслідки авалю, зокрема обсяг відповідальності аваліста та його права після здійснення платежу за векселем. Ця стаття є ключовою для розуміння юридичної природи авалю як особливого виду вексельного забезпечення.

1. Відповідальність аваліста

1.1. Принцип солідарної відповідальності

Перший абзац статті 32 встановлює фундаментальний принцип: "Аваліст відповідає так само, як і та особа, за яку він надав аваль". Це означає, що:

• Обсяг відповідальності: Аваліст несе відповідальність в тому ж обсязі, що й особа, зобов'язання якої він забезпечив. Якщо аваль надано за акцептанта, аваліст відповідає за всю суму векселя; якщо за індосанта – то за суму, яку міг би вимагати держатель від цього індосанта.
• Характер відповідальності: Відповідальність аваліста є солідарною з відповідальністю особи, за яку надано аваль, та іншими солідарно зобов'язаними особами (стаття 47 ЄВЗ). Це означає, що держатель може вимагати платежу як від особи, за яку надано аваль, так і від аваліста, або від обох одночасно.
• Безумовність відповідальності: Відповідальність аваліста, як і будь-яке вексельне зобов'язання, є безумовною і не залежить від виконання будь-яких умов.

Практичний аспект: Принцип солідарної відповідальності значно підвищує надійність векселя для держателя, оскільки він отримує додаткового боржника, до якого можна звернутися з вимогою про платіж.

1.2. Незалежність (абстрактність) зобов'язання аваліста

Другий абзац статті 32 встановлює ще один важливий принцип: "Його зобов'язання є дійсним навіть у тому випадку, якщо те зобов'язання, яке він забезпечив, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми".

Це положення підкреслює абстрактний характер зобов'язання аваліста, який відрізняє аваль від звичайного цивільно-правового поручительства. Наслідки цього принципу такі:

• Недійсність забезпеченого зобов'язання: Якщо зобов'язання особи, за яку надано аваль, виявиться недійсним (наприклад, через недієздатність цієї особи, відсутність повноважень, підробку підпису), зобов'язання аваліста все одно залишається в силі.
• Виняток – дефект форми: Єдиний виняток – якщо недійсність забезпеченого зобов'язання спричинена дефектом форми самого векселя (наприклад, відсутність обов'язкового реквізиту). У цьому випадку зобов'язання аваліста також буде недійсним, оскільки аваль є забезпеченням саме вексельного зобов'язання.

Практичний аспект: Цей принцип значно посилює позицію держателя, оскільки він може розраховувати на платіж від аваліста, навіть якщо основне зобов'язання виявиться недійсним.

2. Права аваліста після здійснення платежу

Третій абзац статті 32 визначає права аваліста, який здійснив платіж за векселем:

• Право вимоги до особи, за яку надано аваль: Аваліст набуває права вимоги до особи, зобов'язання якої він забезпечив. Це право регресу дозволяє авалісту компенсувати свої витрати.
• Право вимоги до попередніх боржників: Аваліст також набуває права вимоги до тих осіб, які були зобов'язані перед особою, за яку надано аваль. Наприклад, якщо аваліст заплатив за індосанта, він може вимагати платежу від трасанта або акцептанта.

Юридична природа цих прав:

• Це права, що випливають з самого переказного векселя.
• Аваліст вступає в права попереднього держателя щодо особи, за яку він надав аваль, та її боржників.
• Це не нове зобов'язання, а перехід існуючих прав за векселем.

Практичний аспект: Це положення забезпечує можливість для аваліста відновити свої фінансові втрати після здійснення платежу за векселем.

Співвідношення з українським законодавством

Положення статті 32 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.

Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить додаткових положень або застережень щодо відповідальності аваліста. Відповідно до статті 1 цього Закону, Уніфікований закон є частиною українського законодавства про обіг векселів.

Зокрема, принцип абстрактності зобов'язання аваліста та його солідарна відповідальність з особою, за яку надано аваль, повністю визнаються українською судовою практикою.

Порівняння з відповідальністю поручителя за цивільним правом

Відповідальність аваліста суттєво відрізняється від відповідальності поручителя за загальним цивільним правом України:

Аспект	Аваліст (вексельне право)	Поручитель (цивільне право)
Залежність від основного зобов'язання	Незалежне (абстрактне) зобов'язання, дійсне навіть при недійсності основного (крім дефекту форми)	Акцесорне (додаткове) зобов'язання, недійсне при недійсності основного
Обсяг відповідальності	Відповідає так само, як і особа, за яку надано аваль (солідарна відповідальність)	Відповідає солідарно з боржником, якщо інше не встановлено договором поруки
Права після виконання зобов'язання	Набуває прав за векселем проти особи, за яку надано аваль, та її боржників	Набуває прав кредитора за основним зобов'язанням (суброгація)
Форма	Напис на векселі або алонжі	Письмовий договір

Практичне застосування статті 32

Розглянемо практичний приклад:

Компанія А (трасант) виставила переказний вексель на компанію Б (трасат) на суму 100 000 гривень. Вексель був акцептований компанією Б. Банк В надав аваль за компанію Б (акцептанта). При настанні строку платежу компанія Б не змогла здійснити платіж.

В цій ситуації:

• Держатель векселя може вимагати платежу як від компанії Б (акцептанта), так і від Банку В (аваліста), або від обох одночасно.
• Банк В зобов'язаний здійснити платіж, навіть якщо, наприклад, договір між компанією А і компанією Б, що став підставою для видачі векселя, буде визнаний недійсним.
• Якщо Банк В здійснить платіж, він набуває права вимоги до компанії Б (особи, за яку він надав аваль) на суму 100 000 гривень плюс відсотки та витрати.

Висновки та практичні рекомендації

Стаття 32 Уніфікованого закону встановлює ключові правові наслідки авалю, які роблять його ефективним інструментом забезпечення вексельних зобов'язань. Принцип солідарної відповідальності аваліста та абстрактний характер його зобов'язання значно підвищують надійність векселя для держателя.

Для учасників вексельного обігу стаття 32 має такі практичні імплікації:

Для авалістів:

• Усвідомлення повноти та безумовності своєї відповідальності.
• Розуміння, що відповідальність зберігається навіть при недійсності забезпеченого зобов'язання (крім дефекту форми).
• Знання про свої права регресу після здійснення платежу.
• Необхідність ретельної оцінки платоспроможності особи, за яку надається аваль.

Для держателів векселя:

• Можливість вибору, до кого звертатися з вимогою про платіж – до основного боржника чи до аваліста.
• Підвищена впевненість в отриманні платежу за авальованим векселем.
• Необхідність перевірки правильності оформлення авалю для забезпечення його дійсності.

Для осіб, за яких надається аваль:

• Розуміння, що аваліст, який здійснив платіж, матиме до них право регресної вимоги.
• Можливість використання авалю для підвищення своєї кредитоспроможності та отримання доступу до фінансування.

Стаття 32 є важливою складовою інституту авалю, який суттєво відрізняється від загальноцивільного поручительства і надає вексельному обігу унікальні риси надійності та ефективності.