Науково-практичний коментар:

Стаття 35 Уніфікованого закону встановлює правила визначення строку платежу для особливого типу переказних векселів – тих, що видані зі строком платежу "у визначений строк від пред'явлення". Ця норма є логічним продовженням статті 23, яка встановлює строки для пред'явлення таких векселів до акцепту, та статті 25, яка вимагає датування акцепту для таких векселів.

Особливості векселів зі строком "у визначений строк від пред'явлення"

Нагадаємо, що для векселів зі строком "у визначений строк від пред'явлення" (наприклад, "через 30 днів після пред'явлення") момент пред'явлення векселя трасату для акцепту є ключовим, оскільки саме від цього моменту починається відлік строку до настання дати платежу. Без пред'явлення та акцепту (або протесту у неакцепті) визначити точну дату платежу неможливо.

Визначення строку платежу

Перший абзац статті 35 встановлює два основні способи визначення строку платежу для таких векселів:

• За датою акцепту: Якщо вексель був акцептований трасатом, то строк платежу обчислюється від дати акцепту, зазначеної на векселі. Наприклад, якщо вексель видано зі строком "через 30 днів після пред'явлення", а акцепт датовано 10 травня, то строк платежу настане через 30 днів після 10 травня.
• За датою протесту: Якщо трасат відмовився акцептувати вексель, і ця відмова була засвідчена протестом у неакцепті, то строк платежу обчислюється від дати протесту. Наприклад, якщо вексель видано зі строком "через 30 днів після пред'явлення", а протест у неакцепті вчинено 15 травня, то строк платежу настане через 30 днів після 15 травня.

Це положення забезпечує чіткість у визначенні дати платежу навіть у випадку відмови трасата від акцепту, що є важливим для захисту прав держателя векселя.

Наслідки недатованого акцепту

Другий абзац статті 35 регулює ситуацію, коли акцепт було здійснено, але трасат не вказав дату акцепту, а держатель не вчинив протест для засвідчення цього упущення (як це передбачено статтею 25).

У такому випадку закон встановлює презумпцію: недатований акцепт вважається стосовно акцептанта здійсненим в останній день строку, визначеного для пред'явлення для акцепту.

Ця презумпція має такі юридичні наслідки:

• Визначення дати платежу: Строк платежу обчислюється від останнього дня строку, встановленого для пред'явлення до акцепту (зазвичай, один рік від дати складання, якщо інше не встановлено трасантом або індосантами згідно зі статтею 23).
• Захист інтересів акцептанта: Презумпція встановлена "стосовно акцептанта", тобто вона захищає його від невизначеності щодо дати платежу.
• Можливі ризики для держателя: Якщо держатель не забезпечив датування акцепту або не вчинив протест, він може зіткнутися з тим, що строк платежу буде обчислено від більш пізньої дати, ніж він очікував.

Співвідношення з українським законодавством

Положення статті 35 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.

Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить додаткових положень або застережень щодо визначення строку платежу для векселів зі строком "у визначений строк від пред'явлення". Стаття 1 цього Закону встановлює, що Уніфікований закон є частиною законодавства України про обіг векселів.

Практичне значення статті 35

Стаття 35 має важливе практичне значення для всіх учасників вексельного обігу:

Для держателів векселя:

• Необхідність контролювати наявність дати акцепту для векселів зі строком "у визначений строк від пред'явлення".
• У разі відсутності дати акцепту – своєчасно здійснювати протест для збереження прав регресу та чіткого визначення дати платежу.
• Розуміння, що при недатованому акцепті без протесту строк платежу може бути відтермінований.

Для трасантів:

• Можливість впливати на строки пред'явлення до акцепту (стаття 23), що опосередковано впливає на можливі дати платежу.

Для акцептантів:

• Необхідність датувати акцепт для уникнення застосування презумпції, встановленої другим абзацом статті 35.
• Розуміння, що навіть при недатованому акцепті без протесту строк платежу буде визначено, виходячи з останнього дня строку для пред'явлення.

Для нотаріусів:

• Важливість правильного оформлення протесту у неакцепті або протесту щодо недатованого акцепту.

Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону

Стаття 35 тісно пов'язана з:

• Статтею 23 – яка встановлює строки для пред'явлення до акцепту векселів зі строком "у визначений строк від пред'явлення".
• Статтею 25 – яка вимагає датування акцепту для таких векселів та встановлює наслідки відсутності дати (необхідність протесту).
• Статтею 44 – яка регулює процедуру протесту у неакцепті.
• Статтею 53 – яка встановлює наслідки пропуску строків для пред'явлення до акцепту (втрата права регресу).

Висновки та практичні рекомендації

Стаття 35 Уніфікованого закону встановлює чіткі правила визначення строку платежу для векселів зі строком "у визначений строк від пред'явлення", що є важливим для забезпечення правової визначеності та надійності вексельного обігу.

Для ефективного використання таких векселів рекомендується:

• Держателям: Завжди вимагати датування акцепту або, у разі відмови, своєчасно здійснювати протест.
• Акцептантам: Завжди датувати свій акцепт, щоб уникнути застосування презумпції, встановленої другим абзацом статті 35.
• Всім учасникам: Чітко розуміти взаємозв'язок між строками пред'явлення до акцепту, датою акцепту (або протесту) та строком платежу.

Дотримання вимог статті 35 є необхідною умовою для правильного визначення строку платежу та захисту прав усіх учасників вексельних відносин.