Якщо переказний вексель виданий між двома місцями з різними календарями, то дата видачі вважається встановленою за календарем місця платежу.
Науково-практичний коментар:
Стаття 37 Уніфікованого закону встановлює важливе правило для обчислення строків у випадках, коли переказний вексель видається між двома місцями з різними календарями. Ця норма має особливе значення для міжнародних вексельних відносин, де можуть використовуватися різні системи літочислення (наприклад, григоріанський та юліанський календарі, або календарі, що використовуються в країнах ісламського світу).
Сутність колізійного правила
Стаття 37 встановлює колізійне правило, яке визначає, який календар слід використовувати для визначення дати видачі векселя, якщо місце видачі та місце платежу мають різні календарі. Згідно з цим правилом, пріоритет надається календарю місця платежу.
Це означає, що для всіх цілей, пов'язаних з обчисленням строків за векселем (наприклад, для визначення строку платежу, строку пред'явлення до акцепту, строку позовної давності), дата видачі векселя повинна бути перерахована відповідно до календаря, що діє в місці платежу.
Мета та значення норми
Основна мета статті 37 полягає у забезпеченні правової визначеності та уніфікації підходів до обчислення строків у міжнародному вексельному обігу. Ця норма дозволяє уникнути спорів та непорозумінь, які могли б виникнути через розбіжності в календарях, та забезпечує єдиний стандарт для всіх учасників вексельних відносин.
Практичне значення цієї норми полягає в тому, що вона:
Усуває неоднозначність: Чітко визначає, який календар має перевагу.
Спрощує розрахунки: Надає єдиний орієнтир для обчислення строків.
Захищає інтереси платника: Платник може розраховувати на те, що строки будуть обчислюватися відповідно до календаря, що діє в його країні (місці платежу).
Сприяє міжнародній торгівлі: Зменшує правові ризики при використанні векселів у міжнародних розрахунках.
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 37 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.
Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить додаткових положень або застережень щодо обчислення строків при різних календарях. Стаття 1 цього Закону встановлює, що Уніфікований закон є частиною законодавства України про обіг векселів.
В Україні використовується григоріанський календар, тому при видачі векселів між Україною та країнами, що також використовують григоріанський календар, колізії не виникають. Однак, при операціях з контрагентами з країн, де використовуються інші календарі, правило статті 37 набуває практичного значення.
Практичні аспекти застосування
При застосуванні статті 37 на практиці слід враховувати такі аспекти:
Визначення місця платежу: Ключовим елементом є точне визначення місця платежу, оскільки саме його календар має перевагу.
Перерахунок дат: У разі розбіжності календарів необхідно здійснити коректний перерахунок дати видачі векселя відповідно до календаря місця платежу. Для цього можуть використовуватися спеціальні таблиці відповідності календарів або онлайн-конвертери.
Документування: У міжнародних контрактах, що передбачають розрахунки векселями, доцільно прямо вказувати, який календар використовується для визначення строків, щоб уникнути можливих непорозумінь.
Консультації з фахівцями: У складних випадках, пов'язаних з розбіжностями в календарях, рекомендується звертатися за консультацією до юристів, що спеціалізуються на міжнародному праві та вексельному обігу.
Приклад застосування
Припустимо, переказний вексель видано в країні А, де використовується календар X, а місце платежу знаходиться в країні Б, де використовується григоріанський календар. Якщо дата видачі за календарем X відповідає 10 травня за григоріанським календарем, то для всіх цілей обчислення строків за векселем (наприклад, для визначення строку платежу "через один місяць від дати складання") буде використовуватися дата 10 травня за григоріанським календарем.
Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 37 тісно пов'язана з:
Статтею 33 – яка встановлює вичерпний перелік допустимих строків платежу.
Статтею 36 – яка встановлює детальні правила обчислення строків, виражених у місяцях, частинах місяця або днях.
Статтею 72 – яка встановлює загальні правила обчислення строків, включаючи неробочі дні.
Ці статті разом утворюють комплексну систему правил для визначення точної дати платежу за векселем, що є необхідним для забезпечення правової визначеності та надійності вексельного обігу.
Висновки та практичні рекомендації
Стаття 37 Уніфікованого закону встановлює важливе колізійне правило, яке забезпечує єдиний підхід до обчислення строків у випадках, коли вексель видається між місцями з різними календарями. Ця норма сприяє уніфікації міжнародного вексельного права та зменшує правові ризики для учасників міжнародної торгівлі.
Для українських суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з контрагентами з країн, що використовують інші календарі, важливо пам'ятати про правило статті 37 та забезпечувати коректний перерахунок дат відповідно до календаря місця платежу.
Рекомендується:
При укладанні міжнародних контрактів, що передбачають розрахунки векселями, звертати увагу на можливі розбіжності в календарях та, за необхідності, прямо вказувати в контракті порядок обчислення строків.
При отриманні векселів, виданих в країнах з іншими календарями, ретельно перевіряти правильність перерахунку дати видачі та інших строків.
У разі сумнівів консультуватися з фахівцями для забезпечення належного дотримання вимог вексельного законодавства.
Дотримання правил, встановлених статтею 37, є важливою умовою для належного виконання вексельних зобов'язань у міжнародному контексті та захисту прав усіх учасників вексельних відносин.
Текст Статті 37
Науково-практичний коментар:
Стаття 37 Уніфікованого закону встановлює важливе правило для обчислення строків у випадках, коли переказний вексель видається між двома місцями з різними календарями. Ця норма має особливе значення для міжнародних вексельних відносин, де можуть використовуватися різні системи літочислення (наприклад, григоріанський та юліанський календарі, або календарі, що використовуються в країнах ісламського світу).
Сутність колізійного правила
Стаття 37 встановлює колізійне правило, яке визначає, який календар слід використовувати для визначення дати видачі векселя, якщо місце видачі та місце платежу мають різні календарі. Згідно з цим правилом, пріоритет надається календарю місця платежу.
Це означає, що для всіх цілей, пов'язаних з обчисленням строків за векселем (наприклад, для визначення строку платежу, строку пред'явлення до акцепту, строку позовної давності), дата видачі векселя повинна бути перерахована відповідно до календаря, що діє в місці платежу.
Мета та значення норми
Основна мета статті 37 полягає у забезпеченні правової визначеності та уніфікації підходів до обчислення строків у міжнародному вексельному обігу. Ця норма дозволяє уникнути спорів та непорозумінь, які могли б виникнути через розбіжності в календарях, та забезпечує єдиний стандарт для всіх учасників вексельних відносин.
Практичне значення цієї норми полягає в тому, що вона:
Співвідношення з українським законодавством
Положення статті 37 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.
Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить додаткових положень або застережень щодо обчислення строків при різних календарях. Стаття 1 цього Закону встановлює, що Уніфікований закон є частиною законодавства України про обіг векселів.
В Україні використовується григоріанський календар, тому при видачі векселів між Україною та країнами, що також використовують григоріанський календар, колізії не виникають. Однак, при операціях з контрагентами з країн, де використовуються інші календарі, правило статті 37 набуває практичного значення.
Практичні аспекти застосування
При застосуванні статті 37 на практиці слід враховувати такі аспекти:
Приклад застосування
Припустимо, переказний вексель видано в країні А, де використовується календар X, а місце платежу знаходиться в країні Б, де використовується григоріанський календар. Якщо дата видачі за календарем X відповідає 10 травня за григоріанським календарем, то для всіх цілей обчислення строків за векселем (наприклад, для визначення строку платежу "через один місяць від дати складання") буде використовуватися дата 10 травня за григоріанським календарем.
Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону
Стаття 37 тісно пов'язана з:
Ці статті разом утворюють комплексну систему правил для визначення точної дати платежу за векселем, що є необхідним для забезпечення правової визначеності та надійності вексельного обігу.
Висновки та практичні рекомендації
Стаття 37 Уніфікованого закону встановлює важливе колізійне правило, яке забезпечує єдиний підхід до обчислення строків у випадках, коли вексель видається між місцями з різними календарями. Ця норма сприяє уніфікації міжнародного вексельного права та зменшує правові ризики для учасників міжнародної торгівлі.
Для українських суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з контрагентами з країн, що використовують інші календарі, важливо пам'ятати про правило статті 37 та забезпечувати коректний перерахунок дат відповідно до календаря місця платежу.
Рекомендується:
Дотримання правил, встановлених статтею 37, є важливою умовою для належного виконання вексельних зобов'язань у міжнародному контексті та захисту прав усіх учасників вексельних відносин.