Науково-практичний коментар:

Стаття 38 Уніфікованого закону відкриває Главу VI "Платіж" і встановлює строки та порядок пред'явлення переказного векселя до платежу. Ця норма є ключовою для реалізації прав держателя на отримання платежу за векселем та для належного виконання зобов'язань платником.

Строки пред'явлення до платежу

Перший абзац статті 38 визначає строки, протягом яких держатель повинен пред'явити переказний вексель для платежу. Ці строки залежать від способу визначення строку платежу за векселем:

• Для векселів, що підлягають оплаті на визначену дату: Пред'явлення повинно бути здійснене або в день, коли вексель повинен бути оплачений (тобто, в зазначену дату), або в один з двох наступних робочих днів.
• Для векселів, що підлягають оплаті у визначений строк від дати складання або від пред'явлення: Аналогічно, пред'явлення повинно бути здійснене або в день, коли настає строк платежу (обчислений відповідно до статей 35, 36), або в один з двох наступних робочих днів.

Важливі аспекти цих строків:

• Робочі дні: Строк обчислюється в робочих днях, що означає, що вихідні та святкові дні не враховуються. Це правило встановлено статтею 72 Уніфікованого закону.
• Обов'язок держателя: Пред'явлення векселя до платежу у встановлені строки є обов'язком держателя. Недотримання цих строків може призвести до втрати права регресу (стаття 53 Уніфікованого закону).
• Захист інтересів платника: Встановлення чітких строків захищає інтереси платника, який може розраховувати на те, що вимога про платіж буде пред'явлена своєчасно.

Пред'явлення векселя в розрахункову палату

Другий абзац статті 38 встановлює важливе правило: пред'явлення векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню для платежу.

Розрахункова палата (Clearing House): Це спеціалізована установа (зазвичай банк або інша фінансова організація), яка здійснює міжбанківські розрахунки та кліринг. У контексті вексельного права розрахункова палата може виступати як місце, куди держатель пред'являє вексель для отримання платежу, особливо якщо платник є клієнтом цієї установи.

Юридичне значення цього положення:

• Спрощення процедури: Дозволяє держателю пред'явити вексель не безпосередньо платнику, а через розрахункову палату, що може бути зручніше та ефективніше.
• Дотримання строків: Пред'явлення в розрахункову палату вважається належним пред'явленням для платежу з точки зору дотримання строків.
• Застосування в банківській практиці: Це положення має велике значення для банківської практики, де банки часто виступають як агенти з інкасування векселів або як розрахункові палати.

Співвідношення з українським законодавством

Положення статті 38 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.

Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III містить важливі доповнення та уточнення:

• Стаття 6: Встановлює, що платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі. Це означає, що пред'явлення до платежу фактично означає пред'явлення до банку платника або до розрахункової палати.
• Стаття 7: Визначає, що установи банків та органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, виконують функції розрахункових палат згідно зі статтею 38 Уніфікованого закону. Це положення надає українським банкам статус розрахункових палат у контексті вексельного права.

Крім того, застереження, зроблене Україною відповідно до статті 9 Додатку II до Женевської конвенції (імплементоване пунктом 3 статті 2 Закону "Про обіг векселів в Україні"), встановлює, що протест у неплатежі "повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів". Це узгоджується зі строками пред'явлення до платежу, встановленими статтею 38.

Практичне значення статті 38

Стаття 38 має важливе практичне значення для всіх учасників вексельного обігу:

Для держателів векселя:

• Чітке розуміння строків, протягом яких необхідно пред'явити вексель до платежу.
• Можливість пред'явлення векселя через розрахункову палату (банк).
• Усвідомлення наслідків пропуску строків пред'явлення (втрата права регресу).

Для платників (трасатів/акцептантів):

• Впевненість, що вимога про платіж буде пред'явлена у встановлені строки.
• Можливість підготуватися до здійснення платежу.

Для банків та фінансових установ:

• Правова основа для виконання функцій розрахункових палат.
• Чіткі правила щодо прийняття векселів до платежу.

Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону

Стаття 38 тісно пов'язана з:

• Статтею 33 – яка встановлює допустимі строки платежу.
• Статтями 34-37 – які деталізують правила визначення строку платежу для різних типів векселів.
• Статтею 44 – яка регулює строки вчинення протесту у неплатежі.
• Статтею 53 – яка встановлює наслідки пропуску строків для пред'явлення до платежу.
• Статтею 72 – яка встановлює загальні правила обчислення строків, включаючи неробочі дні.

Висновки та практичні рекомендації

Стаття 38 Уніфікованого закону встановлює чіткі та зрозумілі правила щодо строків та порядку пред'явлення переказного векселя до платежу. Ці правила забезпечують баланс інтересів держателя та платника, а також сприяють надійності та ефективності вексельного обігу.

Для належного виконання вимог статті 38 рекомендується:

• Держателям: Ретельно відстежувати строки платежу та своєчасно пред'являти вексель до платежу, бажано через банк (розрахункову палату).
• Платникам: Бути готовими до здійснення платежу у встановлені строки та забезпечити наявність коштів на рахунку.
• Банкам: Розробити чіткі внутрішні процедури щодо прийняття векселів до платежу та виконання функцій розрахункових палат.

Дотримання правил, встановлених статтею 38, є необхідною умовою для успішного використання векселів у комерційній діяльності та мінімізації правових ризиків.