Науково-практичний коментар до УВЗ

Повернутися до змісту НПК

Текст Статті 43

Держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб: - при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений; - навіть до настання строку платежу: 1) якщо мала місце повна або часткова відмова в акцепті; 2) у разі банкрутства трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судом, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; 3) у разі банкрутства трасанта за векселем, який не підлягає акцепту.

Науково-практичний коментар:

Стаття 43 Уніфікованого закону відкриває Главу VII "Право регресу в разі неакцепту або неплатежу" і встановлює підстави, за наявності яких держатель переказного векселя може звернутися з регресними вимогами до попередніх зобов'язаних осіб (індосантів, трасанта, авалістів). Ця норма є ключовою для забезпечення прав держателя у випадку, коли основний боржник (акцептант або трасат) не виконує своїх зобов'язань.

Сутність права регресу

Право регресу – це право держателя векселя вимагати платежу від попередніх зобов'язаних осіб у випадку, якщо основний боржник (трасат або акцептант) не здійснив акцепт або платіж за векселем. Це право є важливою гарантією для держателя, оскільки воно забезпечує можливість отримання платежу навіть при невиконанні зобов'язань основним боржником.

Регресні вимоги можуть бути пред'явлені до:

  • Трасанта (векселедавця)
  • Індосантів (осіб, які передали вексель шляхом індосаменту)
  • Авалістів (осіб, які надали аваль за будь-яку з зобов'язаних осіб)

Важливо зазначити, що всі ці особи несуть солідарну відповідальність перед держателем (стаття 47 Уніфікованого закону), що означає, що держатель може звернутися з вимогою до будь-кого з них або до всіх одночасно, на свій розсуд.

Підстави для використання права регресу

Стаття 43 встановлює дві основні групи підстав для використання права регресу:

1. При настанні строку платежу (якщо платіж не був здійснений)

Це найбільш типова ситуація: строк платежу за векселем настав, але платник (акцептант або трасат) не здійснив платіж. У цьому випадку держатель має право звернутися з регресними вимогами до попередніх зобов'язаних осіб.

Для реалізації цього права зазвичай необхідно вчинити протест у неплатежі (стаття 44 Уніфікованого закону), якщо тільки вексель не містить застереження "обіг без витрат" (стаття 46 Уніфікованого закону).

2. До настання строку платежу (у виняткових випадках)

Стаття 43 передбачає три виняткові ситуації, коли держатель може використати право регресу навіть до настання строку платежу за векселем. Це пов'язано з тим, що в цих випадках виникає обґрунтована загроза невиконання зобов'язань у майбутньому:

  1. Повна або часткова відмова в акцепті: Якщо трасат відмовився акцептувати вексель (повністю або частково), держатель може негайно звернутися з регресними вимогами. Для цього необхідно вчинити протест у неакцепті.
  2. Банкрутство трасата або інші обставини, що свідчать про його неплатоспроможність: Це включає:
    • Оголошення трасата банкрутом (незалежно від того, чи був вексель акцептований).
    • Припинення трасатом платежів (навіть якщо ця обставина не встановлена судом).
    • Безрезультатне звернення стягнення на майно трасата.
    У цих випадках держателю не потрібно чекати настання строку платежу, оскільки існує висока ймовірність, що платіж не буде здійснений.
  3. Банкрутство трасанта за векселем, який не підлягає акцепту: Якщо вексель не підлягає акцепту (наприклад, містить відповідне застереження трасанта), і трасант оголошений банкрутом, держатель також може негайно використати право регресу. Це пов'язано з тим, що в такому випадку трасант є основним гарантом платежу.

Співвідношення з українським законодавством

Положення статті 43 Уніфікованого закону діють в Україні в повному обсязі згідно із Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 № 826-XIV.

Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III не містить додаткових положень або застережень щодо підстав для використання права регресу. Стаття 1 цього Закону встановлює, що Уніфікований закон є частиною законодавства України про обіг векселів.

Українська судова практика послідовно застосовує положення статті 43 при вирішенні спорів, пов'язаних з регресними вимогами за векселями. Особлива увага приділяється належному оформленню протесту у неакцепті або неплатежі як необхідній умові для реалізації права регресу.

Практичне значення статті 43

Стаття 43 має важливе практичне значення для всіх учасників вексельного обігу:

Для держателів векселя:

  • Чітке розуміння підстав, за наявності яких можна звернутися з регресними вимогами.
  • Можливість захистити свої інтереси у випадку неакцепту або неплатежу, а також у разі неплатоспроможності трасата або трасанта.
  • Необхідність своєчасного вчинення протесту для збереження права регресу.

Для трасантів, індосантів та авалістів:

  • Усвідомлення своєї потенційної відповідальності в порядку регресу.
  • Розуміння обставин, за яких до них можуть бути пред'явлені регресні вимоги.

Для трасатів (платників):

  • Розуміння, що відмова в акцепті або неплатежі може призвести до негайного пред'явлення регресних вимог до інших зобов'язаних осіб.

Зв'язок з іншими статтями Уніфікованого закону

Стаття 43 тісно пов'язана з:

  • Статтею 44 – яка встановлює порядок та строки вчинення протесту у неакцепті або неплатежі.
  • Статтею 45 – яка регулює порядок повідомлення про неакцепт або неплатіж.
  • Статтею 46 – яка передбачає можливість включення застереження "обіг без витрат", що звільняє від необхідності вчинення протесту.
  • Статтею 47 – яка встановлює солідарну відповідальність усіх зобов'язаних за векселем осіб.
  • Статтями 48 і 49 – які визначають обсяг вимог, що можуть бути пред'явлені в порядку регресу.
  • Статтею 53 – яка встановлює випадки втрати права регресу.

Висновки та практичні рекомендації

Стаття 43 Уніфікованого закону є ключовою нормою, що визначає підстави для використання права регресу за переказним векселем. Ця стаття забезпечує важливий механізм захисту прав держателя у випадку невиконання зобов'язань основним боржником.

Для ефективного застосування положень статті 43 рекомендується:

  • Держателям: Ретельно відстежувати строки платежу та своєчасно пред'являти вексель до акцепту та платежу. У разі відмови або неплатежу – негайно вчиняти протест (якщо це вимагається) та повідомляти попередніх зобов'язаних осіб.
  • Зобов'язаним особам: Бути готовими до можливого пред'явлення регресних вимог та забезпечувати наявність коштів для їх задоволення.
  • Всім учасникам: Чітко розуміти умови та порядок реалізації права регресу, а також можливі наслідки невиконання вексельних зобов'язань.

Дотримання правил, встановлених статтею 43, є необхідною умовою для належного функціонування механізму регресу та забезпечення надійності вексельного обігу.